Що буде, якщо Ісуса Христа покласти в психіатричну лікарню? А | Spartak Subbota

Що буде, якщо Ісуса Христа покласти в психіатричну лікарню? А якщо їх буде троє в одній палаті?

«Три Христа Іпсіланті» — реальне психологічне дослідження, проведене американським психологом Мілтоном Рокічем в державній лікарні Іпсіланті (м. Іпсіланті, штат Мічіган) наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років. Рокіч провів це дослідження, щоб дослідити феномен оманливих переконань і те, як вони впливають на особистість і поведінку людини.

ДАНО:
Три пацієнти чоловічої статі, кожен з яких вважав себе Ісусом Христом. У дослідженні пацієнти отримали псевдоніми:

Клайд Бенсон: перший «Христос» у групі, який мав давнє переконання, що він і є Ісус Христос.
Джозеф Кассель: другий «Христос» у групі, який також вірив, що він Ісус, але мав інше тлумачення своєї ролі та особистості.
Леон Габор: третій «Христос» у групі, який вірив, що він не лише Ісус, але також Бог і Святий Дух.

СУТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
«Три Христа Іпсіланті» — дослідження природи оманливих переконань і психологічного впливу оскарження цих переконань і протистояння їм. По суті, експеримент мав на меті:

Дослідження марення. Маячіння — це міцно утверджені хибні переконання, які часто не піддаються зміні. Мета експерименту — дослідити, як люди з мареннями реагують, коли стикаються з іншими з подібними переконаннями.
Дослідіть ідентичність і реальність. Експеримент заглибився в питання ідентичності та того, як омани можуть сформувати самосвідомість людини. Його метою було перевірити, чи змінили б особи з подібними маячними переконаннями свою самоідентичність і переконання, коли вони зіткнулися з іншими, які поділяли їхні ілюзії.
Динаміка досліджуваної групи. Об’єднавши трьох осіб, які вважали себе Ісусом Христом, експеримент мав на меті дослідити динаміку групових взаємодій і те, як люди зі спільними ілюзіями взаємодіятимуть один з одним.
Етичні міркування. Дослідження також підняло етичні питання щодо лікування осіб з маячіннями. Він підкреслив потенційну шкоду та проблеми, пов’язані з протидією оманливим переконанням пацієнтів.

ВИСНОВКИ:
Експеримент «Три христи Іпсіланті», проведений психологом Мілтоном Рокічем, привів до кількох помітних висновків і ідей.

Стійкість до оманливих переконань. Дослідження підкреслило складність зміни або оскарження глибоко укорінених оманливих переконань. Навіть зіткнувшись з іншими, хто дотримувався такої ж ілюзії, учасники дослідження не хотіли змінювати власні переконання.
Складність оманливого мислення. Експеримент виявив складність оманливого мислення та унікальну природу омани кожної людини. Хоча всі троє учасників вірили, що вони Ісус Христос, але мали різні варіації у своїх віруваннях і тлумаченнях своїх ролей.
Механізми подолання. Учасники дослідження розробили власні механізми подолання, щоб впоратися з викликом, поставленим іншими людьми, які стверджували, що вони Ісус. Вони намагалися переконати один одного змінити свої переконання, але це часто призводило до розчарування та плутанини.
Потреба людини в ідентичності. Експеримент продемонстрував глибоку людську потребу у відчутті ідентичності та себе.
Обмеженість підходів до лікування. Дослідження підкреслило обмеженість традиційних методів лікування при роботі зі стійкими маревними переконаннями. Він підкреслив важливість розгляду етичних наслідків та потенційної шкоди методів конфронтації.

Таким чином, експеримент «Три Христи Іпсіланті» дав цінну інформацію про природу маревних переконань, групову динаміку та проблеми лікування людей із стійкими мареннями. Це мало тривалий вплив на сферу психології та психіатрії, підкреслюючи потребу в більш емпатичних та науково обґрунтованих підходах до лікування людей з маревними розладами.