Добрий ранок Ефект повного провалу — це психологічний феном | Spartak Subbota

Добрий ранок

Ефект повного провалу — це психологічний феномен, відкритий соціальним психологом Елліотом Аронсоном у 1966 році. Він свідчить про те, що помилки або вигляд вразливості можуть насправді підвищити симпатію та привабливість, особливо в ситуаціях, коли людину сприймають як компетентну.

Елліот Аронсон у співавторстві з Беном Віллерманом та Джоанною Флойд провів експеримент, під час якого учасники прослуховували запис інтерв'ю з кандидатом на участь у популярній телевікторині «Кубок коледжів». В одній із версій записів було чути шум, звуки стільця, що відсувається, і лунав голос молодого чоловіка, який сказав, що розлив каву на новий костюм.

Випробуваним пропонували один із чотирьох варіантів інтерв'ю:
з людиною «близькою до досконалості»
з людиною «близькою до досконалості», але яка зробила грубу помилку
з посередньою людиною
з посередньою людиною, яка зробила грубу помилку

Учасники оцінили незграбного спікера як симпатичнішого та привабливішого за оратора, який бездоганно відповідав на запитання.

Ефект повного провалу виникає через кілька психологічних механізмів:

Уявна подібність. Коли хтось робить помилку або здається вразливим, інші можуть вважати його більш схожим на себе. Це може сприяти почуттю зв’язку та співчуття, оскільки люди, як правило, почуваються комфортніше та позитивно налаштовані до тих, кого вони сприймають як схожих.
Теорія атрибуції. Згідно з теорією атрибуції, люди схильні приписувати причини поведінки інших. Коли хтось робить помилку в контексті, де його зазвичай сприймають як компетентного, спостерігачі можуть приписати помилку ситуаційним факторам, а не вродженій некомпетентності. Таке присвоєння може пом’якшити будь-який негативний вплив на передбачувану компетентність людини і натомість підкреслити її людяність і здатність до помилок.
Гумор і приналежність. Гумор часто включає почуття спільної розваги та товариства. Коли хтось робить помилку без загрози чи з гумором, це може сприяти зближенню між людиною, яка припустилася помилки, і тими, хто став її свідком.
Ефект контрасту. Ефект контрасту відноситься до тенденції оцінювати щось на основі його відхилення від норми чи очікування. У випадку ефекту провалу контраст між компетентністю людини та моментом її вразливості може насправді посилити симпатію до неї, оскільки це додає глибини та складності її характеру.

Наслідки ефекту провалу можуть відрізнятися залежно від контексту та залучених осіб, але деякі загальні результати включають:

Підвищення симпатії. Коли хтось демонструє вразливість або робить помилку в контексті, де він є компетентним, він може стати більш близьким і привабливим для інших. Це може покращити соціальні взаємодії та стосунки.
Покращене сприйняття. Замість того, щоб зменшити сприйману компетентність, помилка може олюднити їх і зробити людину більш автентичною та доступною. Як наслідок, формується більш позитивне сприйняття людини в цілому.
Покращені соціальні зв’язки. Коли хтось демонструє недоліки або вразливість, це може створити можливості для співчуття, розуміння та спільного досвіду.
Підвищене прощення. Підкреслюючи людяність, помилка може сприйматися як менш кричуща чи навмисна, що призведе до більшої поблажливості та розуміння з боку інших.
Покращене сприйняття лідерства. Члени команди часто більше довіряють і поважають лідерів, яких сприймають як справжніх і скромних. Таким чином, ефект провалу може сприяти покращенню сприйняття та ефективності лідерства.
Потенційні ризики. Незважаючи на те, що ефект провалу може мати позитивні наслідки, важливо зазначити, що він не завжди може бути універсальним. У деяких контекстах чи культурах помилки чи вигляд уразливого можуть призвести до негативного сприйняття чи наслідків. Крім того, якщо хтось постійно покладається на подібний ефект, щоб отримати прихильність або прощення, це потенційно може підірвати довіру до цієї людини чи її компетентності у довгостроковій перспективі.

Загалом, ефект повного провалу виникає тому, що людей приваблює автентичність, вразливість і близькість інших.