Сповідь · історії з життя

2021-04-25 10:13:01 Привіт! Буквально минулого тижня у моєї подруги Саші було день народження. Їй виповнилося 20 років ,а мені тільки 18. Вона покликала до себе на дн свого хлопця із яким зустрічалася місяць і невеличку компанію друзів. Весь вечір я сиділа з Сашою і її подругами. Ми випили забагато... Потім я побігла у туалет. У туалет до мене зайшов її хлопець і зачинив двері. Мені було цікаво чому він це зробив. Я спитала що сталося, а він мене підняв і поклав на пральну машинку. Потім почав піднімати спідницю та цілувати. Це був мій перший поцілунок із хлопцем. Цілий тиждень після того він мені пише і ми переписуємося. Він хоче зустрітися ще. Я не знаю, що робити із подругою Сашою і як її розповісти, бо боюся... Прошу анонімно. Крім вас мені немає кому це розповісти. Мені дійсно страшно зізнатися подрузі про це.

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-24 12:27:33 Привіт всім) Хочу поділитися тут своєю історією, щоб почути ваші поради щодо моєї ситуації, так як у житті я не маю людей, з ким могла би поділитися. Мені 17, я закінчую цього року школу і дуже хочу поступити в столицю в медичний університет. У школі я добре вчилася, готуюся вже півроку до зно, тому точно змогла би вступити на бюджет, це моя мрія - навчатися в престижному вузі в іншому місті. Але моя сім'я мене просто не відпускає, мене заставляють поступати тут, в моєму місті. Моя мама одружилася вдруге, я живу з вітчимом і молодшим братом, сином мами від другого шлюбу. За братом постійно дивлюся я, веду його в садок, всі канікули сиджу з ним, мене майже нікуди не пускають. І мама не хоче мене відпускати, тому що боїться лишитися без моєї допомоги у вихованні брата. А вітчим навпаки неодноразово казав, що я зайва у нашій сім'ї, шкодував, що вони з мамою мають платити за моє проживання. І я знаю, що він був би тільки за, якби я зникла, але мама категорично проти мене відпускати. Я дуже люблю маму і розумію, що їй буде важко з братом, так як вона і вітчим допізна на роботі, їм зручно, аби за братом доглядала я. Але я ненавиджу це місто, в якому живу, всі мої друзі після випуску звідси поїдуть, недавно ще й розійшлась із хлопцем, тому мене взагалі нічого тут не тримає. Але мама і чути не хоче про мій вступ у столицю. Що порадите мені?)

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-22 13:24:24 Всім привіт
Хочу розказати свою історію
Я живу з мамою, вона іноді може собі дозволити випити з кимось, гарно погуляти, я це сприймала нормально, намагалась її розуміти, адже вона молода мама, толком не погуляла, як народила старших братів
Але з недавніх пір, у неї з'явився чоловік, який веде аморальний спосіб життя, п'є та влаштовує дебоші посеред міста, мама піддається його впливу, я її витягла з такого життя, і ми знову живемо як і раніше, вдвох, я завжди була за те, щоб вона влаштувала своє особисте життя, адже їй лише 34 роки, але з нормальним чоловіком, але в неї постійно з'являються чи то, алкаші, чи то наркомани, або просто ліниві альфонси
Часом поки я в одного із старших братів в гостях, а це буває часто, вона іде до одного з них, і проводить там час, я її витягую звідти, і знову до якогось часу все добре, братам не говорила і не буду, у них своя сім'я, свої клопоти, не хочу нагружати їх цим. Я в наступному році поїду вчитись до іншого міста, боюсь що вона просто загубить своє, ще молоде життя між цими неадекватами. На жаль, не маю кому це розказати, тому пишу сюди
Дякую всім хто прочитав, і можливо висловить свою думку у коментарі

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-21 12:00:59 Привіт, мені 15. Я все частіше починаю думати про смерть. Я не можу повірити в те, що це реальність. Мені страшно. Все здається якимось тимчасовим. Страшно усвідомлювати, що скоро все закінчиться. Порадьте, що з цим робити)

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-20 11:52:51 Мені 15 літ. І я хочу хоч комусь виговоритися. Не дивлячись на мій великий круг спілкування виговоритися немає кому. Я хочу розвиватися типу читаю книги, займаюся спортом, не пью, не курю. Але іноді буває просто важко коли ти як біла ворона посеред усіх чорних. Але я стараюся утримуватися і стояти на своєму. В одній книзі я вичитав, що якщо ти розвиваєшся, тобі потрібна людина якій ти будеш відчитуватися, але й така яка також має на меті вищу ціль аніж просто прожити це життя даремно. Хто не проти стати моїм колєгою в цій дуже складній але вартій цього справі?

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-19 18:50:00 Хлопець, майже 18 рочків. Ні разу не було відносин. Та куди там, навіть "за ручку" не гуляв. Завжди френдзона в кращому випадку. З одного боку ситуація не критична і час ще є, а з іншого, деколи бувають думки, що зі мною не так особливо, коли майже всі навколо мають пару.

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-18 11:25:47 Д16. Майже пів року тому у мене помер тато. Я його безмежно сильно любила і думала, що він ще буде жити довго. Йому було 53 роки. Це сталося через 3 дні після його дня народження, в той день коли я думала що єдина моя проблема - це невивчене домашнє завдання. Приходить додому мама. Кличе мене до себе. І єдина фраза перевернула весь мій світ: «Тата більше не має». Він загинув у автокатастрофі. Причини невідомі. Він завжди водив машину дуууже обережно, ніколи не розганявся, завжди тільки в тверезому стані. Це був ясний день, і дорога була пряма і рівна. Але він виїхав на зустріч іншій машині...
І ось пройшло майже 6 місяців, а я до сих пір розбита і не можу з цим впоратись. Я згадую, як він піклувався про мене, як він любив мене. І мені боляче. Безмежно боляче.
Вже й ЗНО не за горами. І скоро я поїду навчатися до університету. І я згадую його фразу «Як же я без тебе житиму, кошенятко? Я за поїздом буду бігти і не пущу тебе нікуди»... Звичайнр це були жарти, але зараз я сиджу і плачу. Я не розумію чому такий добрий чоловік і прекрасний тато помер.
Він повинен був бути поряд зі мною зараз. Підтримувати мене. Заспокоювати з приводу іспитів. Але де ж він? Я б все віддала, щоб мій тато повернувся і обійняв мене
Цінуйте близьких, поки вони живі.

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-17 11:11:55 Всім привіт)
Мене звати Іванна, і мені 16 років
З недавніх пір маю відносини із набагато старшим чоловіком,у нього сім'я, дитина, про це я не одразу дізналась, не потрібно писати що я така безсовісна чи щось подібне, я не раз говорила з ним на цю тему, це його зважене рішення, він не українець, його національність і традиції дозволяють таке
Хочу почути думку людей, на рахунок такої ситуації

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-15 15:37:34 Привіт Мене звати Лоліта і вчора хлопець написав, що нам потрібно розстатись. Я прийняла це все спокійно, тому що останнім часом ми забагато сваримось. Він ще написав, шо я подобаюсь його другові, і ми залишимось друзями. Але через годину він написав, що він не хоче розставитися. На питання чому ти писав, щоб ми розстатись, він відповів: "я тупанув" Перед тим коли ми гуляли і знов посварилися він при всіх сказав, що я його за€бала. Він просив пробачення і написав, чи хочу я знов зійтися, на що я відповіла, що незнаю і ближче до вечора скажу. Він почав писати, щоб я сказала зараз(я подумала, що він поспорив) і подзвонив до мене. В той час я була з подругою і вона сказала сказати ТА, але якщо він зміниться. Я просто сказала та. Але шось ніби говорила в мені, що мені з ним буде погано. Я хз чи правильно зробила. Бо він сказав, що вечором подзвонить, а вже пройшло два дні. Я знаю якась дурня порівняно з іншими історіями, але...
Кароче, що мені робити?

І дякую всім хто прочитав

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати

2021-04-13 12:37:37 Привіт)
Мені 14 років, закінчую 9 клас) в житті сталося багато перевороті, особливо тяжко було у 7 класі, коли мама часто випивала, могла не з'являтися в дома, не слідкувала за дітьми(в мене ще є менший брат і сестра) тяжко розуміти те, що ти залишаєшся з двома малими дітьми в дома, доки мама п'є, та роз'їжджає на машинах від одного чоловіка до іншого
На цю тему, ми з нею досить часто говорили, але результату ніякого, вона лише почала сприймати мене як ціль, на якій можна зігнати злість підтримки ніякої від мами не чекаю) ви спитаєте на рахунок тата - в мене не має тата, залишив нам коли мені і року не було))
Зараз у підлітковому віці, коли перше кохання та перший хлопець, у мене є хлопець, але навіть і зараз мама не пропустить жодної можливості сказати, що я хвойда або лярва і в 15 років народжу дитину, що для мене являється досить таки образливо, адже ніколи не давала приводу, щоб так думати)
Дякую, всім хто це читає, просто уже зовсім не має кому розповісти цю історію та скинути нарешті цей камінь з душі) дякую за те, що прочитали

Пост від: анонім
Поділитися своєю історією Відкрити / Коментувати