Він не здасться. Він буде вбивати і своїх, і чужих, поки буд | Щоденник надії. Сергій Степанюк
Він не здасться. Він буде вбивати і своїх, і чужих, поки буде така можливість. І його народ теж це робитиме, поки буде кого вбивати. І я тепер знаю причину...
Раніше, мені здається, це не було так очевидно. Але цього року, переглянувши, як росіяни святкували День перемоги, я помітив основну причину, чому вони будуть готові ненавидіти і вбивати всіх навколо до кінця.
Це гордість. Безпричинна гордість. Я памʼятаю, як в СРСР мене, як і інших дітей, вчили гордитися своєю країною, її досягненнями, яких насправді не було (привіт, Оруелл), я памʼятаю цю фразу: "Человек – это звучит гордо!". І сьогодні в росії пропаганда активно вчить людей гордитися їхньою країною.
І ось тут у них починає в голові закипати. Вони кричать: "Это ми побєділі!", "Ми всех побєдім!", "Оні нас зауважают!" А їх ніхто не поважає. А гордитися толком немає чим. Немає фінансового добробуту, немає хвалених перемог, немає поваги до них, ніхто їх не боїться, і весь світ просто сміється вже з них, і крутить пальцем біля виска. І це їх злить страшенно. І вони готові повбивати всіх навколо тільки за те, що їх не поважають.
Саме гордість змушує путіна не відступити з української землі, не досягнувши мети, до якої він прагнув, саме гордість не дозволяє визнати будь-які помилки у своєму житті, саме гордість змушує їх брехати, брехати, брехати. Але є проблемка, яку він не передбачив: "Бог гордим противиться..." (Якова 4:6) А воювати з Богом – таке собі задоволення.
Саме гордість стала причиною падіння сатани, який і зараз рухає мільйонами людей у цій кровожерливій країні, починаючи від президента, закінчуючи простою жінкою, яка у телефонній розмові зі своїм чоловіком-воякою, кипить ненавистю до українських дітей і мріє знущатися і вбивати їх. "Нечестивий вистежує праведника, шукаючи, як би його погубити" (Пс. 37:32).
У цьому ж псалмі є цікаві слова, які мені декого нагадують: "Я бачив владного нечестивця, який піднімався вгору, наче крислате дерево. Але він зник, і його вже нема, – я шукав його, та не знайшов" (Пс. 37:35, 36) Саме такий кінець того, хто наважується протистояти Богу.
А хто хоче отримати перемогу, має рухатися в протилежному напрямку: "Надійся на Господа, тримайся Його дороги, і Він тебе піднесе, щоб ти успадкував землю. Ти побачиш, як нечестивці будуть знищені... Адже майбутнє за людиною миру" (Пс. 37:34, 37)
Дорогі мої "люди миру", ми обовʼязково матимемо майбутнє, бо Господь – наша сила і наша перемога!
