Щоденник надії. Сергій Степанюк

2022-09-01 22:39:10 ​​ Як пояснити друзям, що ЛГБТ це погано, якщо для них Біблія не є авторитетом?

Насправді таких питань поставити можна досить багато, підставивши замість ЛГБТ будь-який гріх. 
Як пояснити друзям, що красти – це погано, якщо для них Біблія не є авторитетом?
Як пояснити друзям, що перелюб – це погано, якщо для них Біблія не є авторитетом?
Як пояснити друзям, що обман – це погано, якщо для них Біблія не є авторитетом?

Ми можемо шукати якісь логічні доводи, які могли б пояснити шкідливість гріха, але якщо немає основи, фундаменту, тобто якщо Бог і Його думка не є авторитетом для людини, то це все буде просто змарнований час, бо шкідливість гріха заснована якраз на Біблії. Відповідно, починати будувати будівлю зі стін, не заснувавши фундаменту – марна справа. Тому краще пояснити друзям, Хто такий Бог, що Він зробив для них, що таке Біблія, чому вона має бути авторитетом для кожної людини. І тільки після того розповідати про негатив ЛГБТ.

До речі, це досить часта помилка християн при євангелізації. Ми починаємо розповідати людям, як виконувати заповіді, про те, що не можна вживати алкоголь, про те, що не можна грішити, не розказавши про причину цього всього – Ісуса Христа і Його любов. Саме Він є тією основою, на якій будуються всі інші доктрини. Якщо людина полюбить Ісуса, вона зовсім по-іншому сприйматиме заповіді й відмову від гріха. Ісус показав причину і наслідок у цих словах: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Івана 14:15)

Звичайно, можна намагатися розповідати щось про наукові дослідження, що представники ЛГБТ частіше хворіють на СНІД, що діти, які виростають в таких сімʼях, в кілька разів частіше намагаються скоїти самогубство, або ж мають психологічні проблеми, про те, що вони створюють демографічну кризу в країні та інше. Але підозрюю, що ці розмови ні до чого не призведуть і нікого не переконають. Розкажіть їм краще про Христа, і про те, як Він любить грішників – і вас, і ваших друзів, і навіть представників ЛГБТ. Відкрити / Коментувати

2022-08-30 22:42:46 ​​ Недавно почула думку, що складання рук під час молитви походить з язичництва і деякі люди називають складені руки гріхом. Завжди думала, що це просто допомагає зосередитись дітям, як і закриті очі. Цікаво почути вашу думку.

Можна було б просто відповісти на це запитання: «це просто допомагає зосередитись дітям, як і закриті очі». Але піднята тут проблема трохи глибша, тож зупинюся на ній детальніше.

Через бажання християн відхреститися від усього, що хоч якось повʼязане з язичництвом, можна досить часто почути: «Це не можна робити, бо так робили язичники!», «Це не можна використовувати, бо його використовували язичники!»...

З одного боку таке бажання хороше, але з іншого боку таким чином можна дійти до крайнощів. Так вже сталося історично, що наші прадіди були язичниками, і багато чого, чим ми зараз користуємося, може походити від них. Наприклад, звичай тримати вдома кішку. Так-так, традиція приручати й тримати вдома кішок пішла з язичницького Єгипту, і з самого початку котам відводилася роль ідола, релігійного символа, і навіть божества! Виходить той, хто вдома тримає кішку, грішить? Кішці не місце серед дітей Божих?

Та й взагалі, досить багато традицій і деякі звичні речі у нашому житті прийшли з нашого язичницького минулого. Був час, коли цим речам надавали релігійний зміст, але сьогодні вони з релігією не мають нічого спільного. Наші предки-язичники практично до усього в їхньому житті приписували дію якихось богів. Невже нам відмовлятися від користування вогнем, водою чи ще чимось іншим, бо язичники бачили в них дію своїх богів і їм поклонялися?

Про те, що складання рук під час молитви теж походить з язичництва, я ще не чув. Але тоді й на коліна не можна ставати, бо язичники ставали на коліна перед своїми богами. Складання рук зазвичай символізує благання, сильне прохання і смирення перед тим, у кого ми чогось просимо. І у цьому нічого поганого немає. Взагалі, поза під час молитви – це питання культури. Десь заведено молитися на колінах, хтось роззувається під час спілкування з Богом, хтось покриває голову, а хтось навпаки знімає головний убір, а хтось взагалі простягається на землі. Тож зосередьтеся не на традиціях, а на Тому, з Ким ви спілкуєтеся під час молитви. А чи складаєте ви руки перед собою, чи піднімаєте їх вгору, чи ховаєте в кишені – це ніяк не впливає на щирість молитви й на те, чи почує вас Господь. Відкрити / Коментувати

2022-08-29 21:35:32 #анонс

Найближчим часом будуть відповіді на запитання:

Чи можна складати руки під час молитви, адже дехто каже, що цей жест з язичництва?
Як пояснити друзям, що ЛГБТ це погано, якщо для них Біблія не є авторитетом?
Що означає: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!»? Відкрити / Коментувати

2022-08-28 22:55:06 ​​ Мій чоловік дивиться порно. Мені це неприємно. Є бажання просто розірвати стосунки. Як реагувати? Чим допомогти?

Порнографія – це одна з найпопулярніших спокус у сатани на сьогодні. Про це не заведено говорити привселюдно, про це практично ніколи не проповідують пастори, і не обговорюють між собою християни. Але ця зараза увійшла в життя багатьох не тільки чоловіків, але й жінок. А все через її легку доступність.

Я впевнений, що багато з тих, хто зараз читає цей допис, періодично переглядає порно, хоч і 99% підписників цього каналу – християни, які знають Бога і прагнуть бути такими, якими їх хоче бачити Ісус.

Але найбільше мене дивує, коли чоловік дивиться порно, і не приховує цього від дружини. Переважна більшість людей соромиться цього, і займаються цим наодинці, а коли сорому від гріха немає, це може означати одне із двох

Або це людина невіруюча, яка не розуміє, що поганого в порнографії.
Або це людина віруюча, яка настільки далеко зайшла, що до неї вже не може достукатися голос Духа Святого.

Перегляд порнографії – це зрада. Цим чоловік показує, що його дружина йому не цікава, і він хоче дивитися на інших жінок. Але разом з тим варто проаналізувати ваше інтимне життя, адже чоловік ніколи не буде шукати чогось на стороні, якщо вдома все класно. Тому не варто все кидати й розривати стосунки. Краще сісти й поговорити. Я не один раз казав, що більшість проблем розвʼязуються за столом переговорів.

Якщо чоловік невіруючий, йому потрібно пояснити, як це неприємно для тебе. Не звинувачуй його, не кажи, який він козел, не принижуй його, не треба ставити ультиматум – або порно, або ти. Розкажи про себе, про свої почуття. Ну й, звичайно, перегляньте ваші стосунки, коли ви наодинці. Запитай, що йому не подобається, запропонуй якісь зміни, від яких обоє можуть отримати задоволення. Не факт, що це допоможе, але хоча б він надалі це робитиме наодинці, і ви про це не будете здогадуватися. 

Якщо чоловік віруючий, виконай все, що було написано в попередньому пункті, але після того запропонуй йому допомогу, якщо він справді хоче кинути перегляд порно. Дуже часто такі люди залежні, але визнати це їм дуже важко. Запропонуй йому разом молитися про цю проблему. Дай йому зрозуміти, що не осуджуєш його, а хочеш допомогти, хочеш, щоб збереглася сімʼя, щоб усі в ній були щасливими, в тому числі і в інтимному плані. Крім того, піст і молитва за цю проблему для тебе має стати звичкою на довгий час, адже від залежності не так легко позбутися. Але для Бога все можливо, тож ваша задача з чоловіком – кинути всі сили на покращення стосунків і з Ним, і між собою. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 21:22:25 Друзі, хочу відзвітувати перед вами за кошти, які ви мені довірили на розвиток каналу «Щоденник надії».

На цей час було отримано 2067 грн, які я витратив:

1100 грн – на оплату структуризації усіх запитань, щоб була можливість зручно за категоріями знайти усі запитання з відповідями.
967 грн – на оплату реклами каналу на іншому каналі, завдяки якій до нас приєдналося більш як 100 підписників.

Дякую за вашу підтримку!
Якщо ви бажаєте пожертвувати кошти на розвиток каналу, тисніть кнопку нижче Відкрити / Коментувати

2022-08-26 22:21:57 ​​ Чи гріх вбити окупанта? Деякі пастори кажуть, що гріх. Але при цьому кажуть, що якщо порушити суботу і зробити добро – то не гріх, а от якщо вбити (по факту на добро, адже це окупант), так ніі, бо всіляке вбивство гріх.

Запитання досить непросте. І відповісти на нього однозначно – так або ні, не вийде. Відразу хочу відсіяти другу частину запитання – щодо суботи Біблія регулює таку ситуацію, тож коли пастори так кажуть, вони чітко спираються на слова Ісуса: «Годиться і в суботу робити добро» (Матв. 12:12). Про окупантів так чітко не сказано.

Тепер щодо вбивства. З одного боку Біблія чітко говорить: «Не вбиватимеш» (Вихід 20:15). Якщо спиратися тільки на цей вірш, можна віднести усі вбивства до порушення цієї заповіді. Але, що цікаво, були випадки, коли вбивства не вважалися гріхом.

Господні війни. Бог посилав ізраїльтян на війну, щоб знищувати певні народи. Таким чином вершилися Божі кари над цими народами. Але люди вчиняли вбивства, які не зараховувалися їм як гріх.
Покарання побиттям камінням. Тобто смертна кара за певні вчинки, які були прописані в законі. Саме люди мали прийти з камінням і вбити цього злочинця. І це на той час не було гріхом.
Якщо хтось когось вбив випадково. Для таких людей Бог повелів навіть побудувати міста-сховища, куди такий вбивця міг утекти й сховатися від помсти родичів. 
В певних випадках при захисті свого майна чи життя. «Коли злодій буде спійманий під час злому і буде побитий так, що помре, то на тому, хто злодія побив, вини за кров немає» (Вихід 22:1)

Тобто бачимо, що були винятки, і не всі вбивства вважалися порушенням заповіді «Не вбиватимеш». Багато залежало від ситуації, в якій ця подія сталася. Щоб відповісти на запитання, чи можна вбивати окупантів, нам потрібно зрозуміти принцип, яким керуватися. Якщо поглянути усі приклади, які я написав раніше, то найімовірніше нам підходить саме 4-ий. У перших двох було Боже повеління вбивати, а 3-ій – то випадковість.

А от останній приклад дуже схожий на те, що відбувається в нашій країні сьогодні. І ніби все однозначно, але, що цікаво, у того вірша є продовження. «Коли злодій буде спійманий під час злому і буде побитий так, що помре, то на тому, хто злодія побив, вини за кров немає. Якщо ж над ним уже зійшло сонце, то вбивця буде винний за пролиту кров» (Вихід 22:1-2). Тобто навіть у такому очевидному випадку можуть бути різні ситуації, які можуть тлумачити вбивство по-різному. І тільки Бог може дати мудрості, як діяти в тому чи іншому випадку, щоб це не стало гріхом.

Відразу хочу зазначити, що дехто вирішить, що я зараз закликаю миритися з окупантами, жаліти їх і т.п. Ні, я ні на йоту їх не виправдовую, і те, що вони прийшли загарбати нашу країну, вбиваючи, грабуючи, ґвалтуючи, це однозначно гріх. І я дуже хотів би, щоб саме Бог воював на нашому боці, тому дуже не хочу творити щось, що буде гріхом з мого боку.

Так, зʼявляється логічне питання: якщо всі будуть такі розумні, то хто ж буде воювати й захищати країну? Маю відповідь на це запитання. По-перше, якби усі були віруючі, то могло б статися так, як було в часи царя Єзекії, коли ворожа армія просто зранку не прокинулася, адже Бог все «порішав» за них. По-друге, якщо ми на боці справедливості, то Бог може використовувати й невіруючих людей для перемоги. Так було з Кіром, який завоював Вавилон. Це було передбачено наперед пророком Ісаєю: «Так говорить Господь Бог до Свого помазаника Кіра, правицю якого Я міцно тримаю, щоб підкорювати йому народи, і познімати пояси в царів, – щоб відчинити перед ним двері, і щоб не зачинялись брами» (Іс. 45:1).

Тож кожному з нас важливо у цій війні прагнути до того, щоб бути вірними перед Богом. А коли вбивати окупанта, чи не робити цього, Дух Святий точно підкаже. А можливо, й Сам все за нас (чи через нас) вирішить. Але я глибоко переконаний, що віруючі люди мають бути серед тих, хто рятує, лікує, годує, волонтерить, евакуює. «Рятуй тих, кому загрожує смерть, невже відмовишся від приречених на страту?» (Прип. 24:11) Відкрити / Коментувати

2022-08-25 23:15:42 ​​ Чи можна носити хрестик як аксесуар? Чи заборонено це християнам?
Бабуся залишила в спадок дуже гарний ланцюжок-хрестик. Якщо не надавати носінню хрестика сакрального значення, то ж можна його носити просто, як прикрасу? Чи все-таки, заради того, щоб не бути неправильно зрозумілим, протестантам краще утриматися від такого?

Носіння натільного хрестика для православних вірян дуже важливе. Кожен хрещений має мати свій хрестик, і ніколи з ним не розставатися. Прості віряни носять хрестик під одягом, і тільки священники – поверх одежі. З одного боку пояснюється, що він захищає від злих сил, і в той самий час кажуть, що він не є талісманом.

Що ж з цього питання говорить Біблія? Нічого. Абсолютно. Ну, дехто намагається привʼязати вірш «Хто хоче йти за Мною, нехай... візьме свій хрест і йде за Мною» (Марка 8:34) до практики носіння хреста, але будь-хто, хто глибше копне, щоб зрозуміти, що говорить Ісус, зрозуміє, що мова тут зовсім про інше.

Традиція носити хрестик – суто церковна, тобто це людський винахід, і ніякого сакрального значення він не несе. Тобто хрестик на вашій шиї не наближає ні вас до Бога, ні Його до вас. Перші згадки про щось подібне до таких хрестиків датуються 4-им століттям. Тобто всі апостоли й учні Христа ходили без натільних хрестиків. І їхні учні теж без них жили. І учні учнів. А потім у когось виникла ідея: «А чому б не зробити як у язичників? У них же є якісь амулети, які захищають, чому б нам не зробити такий? Це ж буде зрозуміліше для тих, кого ми навертаємо у християнство!» От і запустили «флешмоб» в люди.  

Чи можна сказати, що носити хрестик – гріх? Навряд чи. Яка заповідь порушується, якщо ти його просто носиш, як прикрасу, не поклоняючись йому, і не надаєш йому якогось надзвичайного значення? Ніби ніяка. Але спробуймо копнути далі. Хрест на той час був знаряддям катування злочинців. Думаю, багато хто бачив фільм «Страсті Христові», там яскраво можна помітити, в якому стані міг бути хрест Ісуса. Він був досить грубим, неотесаним, весь в крові. Можливо, його використовували не один раз, відповідно, на ньому могла бути кров попередніх закатованих людей. Коли люди довго висіли на хресті, не маючи можливості відлучитися в туалет, хрест міг набувати нових «відтінків» вигляду і запаху.

Пройшли сотні років, і люди, які вживу не бачили це знаряддя вбивства, вирішили зробити з нього прикрасу. Чесно кажучи, так собі ідея. Я розумію, що хрест сьогодні – символ християнства. Але носити його як прикрасу, думаю, не найкраща ідея. Якби Ісус прийшов на Землю не тоді, а сьогодні, Він би помер не на хресті, а, наприклад, на електричному стільці. Ми б носили маленькі електричні стільчики на шиї? Чи маленькі автомати, якби Його розстріляли? Можна дійти до абсурду.

Хрест – це найбільше горе і найбільше щастя, які спіткали людство. На хресті був замучений Той, Кого ми найбільше любимо, і на хресті були знищені наші гріхи, завдяки чому ми можемо отримати спасіння. Не можна орієнтуватися тільки на один позитивний бік хреста, варто памʼятати і про той жах, який він приніс нашому Богу. Тож ставити хрестик в один ряд з іншими прикрасами я б не став. Що робити вам? Вирішувати вам. Відкрити / Коментувати

2022-08-24 10:31:25 ​​ Я мрію про незалежність України.

Так, звичайно ж, я мрію про незалежність від росії, яка б врешті-решт відчепилася від нашої країни й займалася своїми проблемами. Але не тільки про це...

Я мрію про справжню незалежність України від хабарництва і корупції.
Мрію про незалежність від несправедливості в судах та інших інстанціях.
Мрію про незалежність від байдужості лікарів в державних поліклініках.
Про незалежність від смертей маленьких дітей, які помирають тільки через те, що у батьків нема неймовірних сум доларів на їхнє лікування.
Я мрію про незалежність України від війни і зустрічей на колінах трун з фронту.
Я мрію про справжню незалежність українців від гріха і неповаги до Божих заповідей.

А ще я мрію, щоб ці мрії стали планами. Незалежність – це синонім свободи. І про неї неодноразово говорить Біблія. «Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному, але любов’ю служіть один одному...» (Галатів 5:13)

З днем незалежності, українці. Служімо одне одному, поважаймо одне одного, в цьому і є справжня свобода і незалежність. Молімося разом за нашу Україну, щоб усі наші мрії стали реальністю. Кожен з нас може творити незалежність на своєму рівні, саме ми – та рушійна сила, яка допоможе Україні розквітнути.

Боже, благослови нас, благослови Україну! Відкрити / Коментувати

2022-08-23 17:30:10 #анонс

Найближчим часом будуть відповіді на запитання:

Чи можна носити хрестик як прикрасу?
Чи гріх вбити окупанта?
Мій чоловік дивиться порно. Що робити? Відкрити / Коментувати

2022-08-23 09:15:05 ​​ З вікна моєї квартири здалека можна побачити головний прапор країни. Його видно практично завжди – і вдень поруч з монументом Батьківщини-Матері, і вночі, бо він підсвічується ліхтарями. Щовечора, виходячи на балкон помолитися, я кидаю свій погляд на прапор. Він на місці, а значить моя країна стоїть.

Кожна країна має свій прапор, але для України останніми роками синьо-жовтий стяг став уособленням свободи, миру, надії на краще. Чомусь мало хто з українців до 2014 року звертав увагу, яке красиве поєднання синього і жовтого кольорів. А сьогодні цей колорит ми помічаємо всюди, навіть у найбільш неочікуваних і випадкових місцях. І коли помічаєш щось синьо-жовте, відразу серце наповнюється теплом.

Колись давно, коли народ ізраїльський тільки вийшов з єгипетського рабства, коли вони були втомлені й знеможені, на них в пустелі напало племʼя амалекітян. Це був дуже підлий і жорстокий народ, вони нападали на слабших, грабували, вбивали. Схоже на наших сусідів, правда? Бій був жорстоким і важким, але Господь допоміг Мойсею перемогти. І ось що сталося після того: «Мойсей збудував жертовник і дав Йому імʼя: Господь – мій Прапор. Адже рука на престолі Господа, – сказав він, – Господня війна проти Амалека з роду в рід!» (Вихід 17:15,16)

Прапор – це символ перемоги. Прапор – це символ незалежності. Прапор – це символ миру. І справді, саме Бог по-справжньому може допомогти сьогодні Україні здобути перемогу, незалежність і мир. «Господь – моє світло і моє спасіння. Кого мені боятись? Господь – захисник мого життя. Кого маю лякатись? Коли підуть на мене злочинці... то мої переслідувачі й вороги спотикнуться й попадають. Хоча би взяв мене в облогу ворожий табір, моє серце не злякається. Навіть якщо підуть проти мене війною, то й тоді я не втрачатиму надії» (Псалом 27:1–3).

Господь – наш Прапор! Сьогодні, коли так важко, погляньте на Нього очима віри. Він на місці завжди. Його видно і вдень, і вночі – в часи добробуту, і в часи війни. Якщо наша надія буде на Нього, ми встоїмо. «Для тих, хто Тебе шанують, Ти підняв знамено, щоб утекли від лука» (Псалом 60:6) Ми можемо зібратися навколо цього прапора, щоб заховатися від стріл. Шануймо Бога, адже тільки у Нього наш порятунок і справжня перемога. Відкрити / Коментувати