Як поводити себе з людьми, які у моїй присутності говорять | Щоденник надії. Сергій Степанюк
Як поводити себе з людьми, які у моїй присутності говорять погані слова про Бога, про церкву? Ігнорувати чи пробувати переконати, що людина не права? Чи як то кажуть: обсипати попіл і піти?
Однозначної відповіді на це запитання бути не може. Адже все залежить від багатьох факторів: хто говорить, хто є поруч, де ви знаходитеся, що саме каже і т.п. Тут потрібно просити Духа Святого, щоб Він підказував, чи реагувати, чи проігнорити. І якщо реагувати, то як саме.
Бувають ситуації, коли мовчання може бути красномовнішим від зауважень. Якщо ж все-таки думка є, щоб відреагувати, то варто це робити ввічливо і з повагою, не опускатися до рівня тієї людини, яка говорить якісь дурниці.
Зовсім недавно ми розвантажували гуманітарну допомогу, яку отримала церква, щоб потім її роздавати нужденним. Прийшли також і невіруючі чоловіки, адже всім, хто розвантажував, пообіцяли по одній коробці цієї допомоги. Коли була пауза на відпочинок, невіруючі хлопці вийняли сигарети і закурили прямо біля церкви. Один брат ледь не накинувся на них: «Ви думаєте своєю головою, де ви курите? Це ж церква!» Вони, звичайно ж, вийшли за територію, але навіть мені було незручно від такого зауваження.
Тому, якщо ви вирішили зупинити людину, варто сказати так, щоб вона зрозуміла, що ви представник того Бога, якого вона ображає. І перше, що потрібно донести цій людині, що Бог є любов, і Йому ось ці всі слова багато шкоди не приносять, Він вище цього всього. І, незважаючи на негативне ставлення до Нього з боку людини, Він страшенно любить її, настільки любить, що навіть на смерть пішов заради неї. Ось це має почути ця людина від вас, але не у словах, а у вашій інтонації. До слів вона може бути не готова, але ставлення вона відчує, і з поваги до вас може перестати говорити щось погане.
Я б сказав так, усміхаючись: «Пробач, будь ласка, що змушений тебе зупинити. Ти, звичайно ж, маєш право на свою думку, але я вірю в Бога, про якого ти зараз говориш такі погані речі, і мені дуже неприємно це чути. Якщо ти бажаєш, ми можемо спокійно обговорити в інших обставинах твою теорію. Я вислухаю тебе, а ти послухаєш мене. Я впевнений, що ти людина, яка чудово мислить, і мені цікаво буде почути твої логічні доводи. А поки не варто нам ображати почуття одне одного, краще пропоную змінити тему розмови».
Але, знову ж таки, все залежить від ситуації. Тому варто просити мудрості у Бога. «Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано» (Якова 1:5)
