​​ Чи гріх вбити окупанта? Деякі пастори кажуть, що гріх. Але | Щоденник надії. Сергій Степанюк

​​ Чи гріх вбити окупанта? Деякі пастори кажуть, що гріх. Але при цьому кажуть, що якщо порушити суботу і зробити добро – то не гріх, а от якщо вбити (по факту на добро, адже це окупант), так ніі, бо всіляке вбивство гріх.

Запитання досить непросте. І відповісти на нього однозначно – так або ні, не вийде. Відразу хочу відсіяти другу частину запитання – щодо суботи Біблія регулює таку ситуацію, тож коли пастори так кажуть, вони чітко спираються на слова Ісуса: «Годиться і в суботу робити добро» (Матв. 12:12). Про окупантів так чітко не сказано.

Тепер щодо вбивства. З одного боку Біблія чітко говорить: «Не вбиватимеш» (Вихід 20:15). Якщо спиратися тільки на цей вірш, можна віднести усі вбивства до порушення цієї заповіді. Але, що цікаво, були випадки, коли вбивства не вважалися гріхом.

Господні війни. Бог посилав ізраїльтян на війну, щоб знищувати певні народи. Таким чином вершилися Божі кари над цими народами. Але люди вчиняли вбивства, які не зараховувалися їм як гріх.
Покарання побиттям камінням. Тобто смертна кара за певні вчинки, які були прописані в законі. Саме люди мали прийти з камінням і вбити цього злочинця. І це на той час не було гріхом.
Якщо хтось когось вбив випадково. Для таких людей Бог повелів навіть побудувати міста-сховища, куди такий вбивця міг утекти й сховатися від помсти родичів. 
В певних випадках при захисті свого майна чи життя. «Коли злодій буде спійманий під час злому і буде побитий так, що помре, то на тому, хто злодія побив, вини за кров немає» (Вихід 22:1)

Тобто бачимо, що були винятки, і не всі вбивства вважалися порушенням заповіді «Не вбиватимеш». Багато залежало від ситуації, в якій ця подія сталася. Щоб відповісти на запитання, чи можна вбивати окупантів, нам потрібно зрозуміти принцип, яким керуватися. Якщо поглянути усі приклади, які я написав раніше, то найімовірніше нам підходить саме 4-ий. У перших двох було Боже повеління вбивати, а 3-ій – то випадковість.

А от останній приклад дуже схожий на те, що відбувається в нашій країні сьогодні. І ніби все однозначно, але, що цікаво, у того вірша є продовження. «Коли злодій буде спійманий під час злому і буде побитий так, що помре, то на тому, хто злодія побив, вини за кров немає. Якщо ж над ним уже зійшло сонце, то вбивця буде винний за пролиту кров» (Вихід 22:1-2). Тобто навіть у такому очевидному випадку можуть бути різні ситуації, які можуть тлумачити вбивство по-різному. І тільки Бог може дати мудрості, як діяти в тому чи іншому випадку, щоб це не стало гріхом.

Відразу хочу зазначити, що дехто вирішить, що я зараз закликаю миритися з окупантами, жаліти їх і т.п. Ні, я ні на йоту їх не виправдовую, і те, що вони прийшли загарбати нашу країну, вбиваючи, грабуючи, ґвалтуючи, це однозначно гріх. І я дуже хотів би, щоб саме Бог воював на нашому боці, тому дуже не хочу творити щось, що буде гріхом з мого боку.

Так, зʼявляється логічне питання: якщо всі будуть такі розумні, то хто ж буде воювати й захищати країну? Маю відповідь на це запитання. По-перше, якби усі були віруючі, то могло б статися так, як було в часи царя Єзекії, коли ворожа армія просто зранку не прокинулася, адже Бог все «порішав» за них. По-друге, якщо ми на боці справедливості, то Бог може використовувати й невіруючих людей для перемоги. Так було з Кіром, який завоював Вавилон. Це було передбачено наперед пророком Ісаєю: «Так говорить Господь Бог до Свого помазаника Кіра, правицю якого Я міцно тримаю, щоб підкорювати йому народи, і познімати пояси в царів, – щоб відчинити перед ним двері, і щоб не зачинялись брами» (Іс. 45:1).

Тож кожному з нас важливо у цій війні прагнути до того, щоб бути вірними перед Богом. А коли вбивати окупанта, чи не робити цього, Дух Святий точно підкаже. А можливо, й Сам все за нас (чи через нас) вирішить. Але я глибоко переконаний, що віруючі люди мають бути серед тих, хто рятує, лікує, годує, волонтерить, евакуює. «Рятуй тих, кому загрожує смерть, невже відмовишся від приречених на страту?» (Прип. 24:11)