Здавна Причорномор’я славилось своєю войовничістю. Її сповна | Sunkissed UA

Здавна Причорномор’я славилось своєю войовничістю.

Її сповна відчули росіяни, розкришуючи зуби об Зміїний, розбиваючи лоба під Миколаєвом та тікаючи з неприкритою голою сракою з Херсону.

Переляк, добряче присмачений байками про польські чи навіть натівські війська - то перевірена тисячоліттями тактика психологічної атаки. Запозичили її наші воїни у кого б ви думали? У войовничого Зміїного народу, який ми помилково називаємо скіфами

Уявіть собі, ці вояки взаправду косплеїли Змія, аби налякати ворогів. І то в них вправно виходило: греки з переляку ділилися золотом і вином, а кімерійці взагалі організовано вмерли з переляку ще до приходу скіфів у Причорномор’я.

Ну бо було чого крові стигнути в жилах.

Військові емблеми скіфів були опудалами змій і драконів, насаджених на високі жердини. При русі ці опудала надувалися вітром і звивалися, як живі істоти, видаючи при цьому різкий свист.

До наших днів збереглися зображення скіфських коней, «стилізованих» під драконів. Перед боєм скіфи надавали коням страхітливого вигляду, вплітаючи в їх гриви різноколірні стрічки, які при русі розвивалися і нагадували змій, що звивалися. Багато хто з коней мав страхітливі маски і був захищений збруєю, на якій нерідко зображалися змії і «змієногі» богині.

При наближенні  до  ворога  в хід пускалися спеціальні тріскачки, які імітували шипіння змії.

Не нехтували скіфи і біголоічною зброєю, начиняючи наконечники своїх стріл зміїною отрутою. Кожний убитий такою стрілою приносився в жертву міфологічній матері скіфів - змієногій богині Єхидні. Так, мати-Єхидна то мати скіфів.

І так, своєму богу війни Арею скіфи приносили в жертву людей - полонених.

Тож, коли на противника сунуло багатотисячне скіфське військо на «драконах» - «свистяче» і «шипляче»… шансів дійти до битви в сухому памперсі у прадавніх невдах майже не було

Нема іх і у росіян.