2021-08-26 19:20:49
Після параду всіх літераторів зігнали бухать в одну кімнату, а я спочатку морозився. Перед цим купив булку на Хрещатику аж за 35 гривень, носив її цілий день, вона аж розплескалася в кармані рюкзака. Загнали нас в кімнату, щоб не робили революції, і не позорили такий святий день віршами. Шепотіли, шо тут десь ходе Сєнцов. Я так і не поняв, хто з них Сєнцов, у всіх якісь йобичі схожі, спиті, навіть не відрізниш, де чоловік, де жінка, зачіски й ті схожі. Почали наливать шмурдяк, я таке не п'ю. Воно називається в Києві "віскі", а смердить нашим бурячинням, тільки шо пляшка справна. Вони й раді, шо написано "віскі", бо там же теж усі селюки, але вже не такі як я, а такі, шо були на безкоштовних концертах Бумбокса, наприклад, чи бачили живого Кличка, того й вийобуються, як діти патичком одне перед одним. Почали шукать, чим закусювать, побачили в мене булку в боковому кармані, давай битися за неї. Бачив, як як якийсь патлатий схопив таке саме патлате за довге волосся, і почав хуярить об коліно. Я за свої лахи, і тікать. Вибігаю на вулицю - а там мужик таксує. Скільки, кажу, до Вокзальної? 60 гривень, каже. Сіли, їдем, балакаєм, і оказується, шо то Сєнцов. Каже: "С тебя, мужик, решил много не брать, по тебе видно, шо ти человек простой, рабочий, а с тех хуеплетов вернусь - возьму по максимуму". Розказав, шо на кіно так заробляє, з бюджета вже не дають, бо хуйні назнімав. Та й таке. Доїхав як бог, всіх благ, Олєжка, хай щастить у кіномистецтві.
670 views16:20
Л
