Що ж, пройшло два з половиною місяці війни. Люди потроху адапт | Сексолохія

Що ж, пройшло два з половиною місяці війни. Люди потроху адаптувались. І секс теж потроху адаптувався.

Якщо підсумувати все, з чим я стикалась під час консультаційної роботи та просто при спілкуванні з різними людьми, то секс у воєнний час ділиться на три категорії:
Сексу нема, і дуже хочеться;
Сексу нема, бо його не хочеться, а хочеться його хотіти;
Секс-то наче є, але за таких обставин, що краще б його вже не було.

Нє, є і такі люди, в яких секс є, і він хороший, і навіть кращий ніж до війни, але я їх не беру до уваги, бо то монстри якісь (не слухайте мене, це я заздрю)

Чому так? Ну, бо нервова та ендокринна різних людей реагує на війну, не повірите, по-різному!

Війна - це стрес. Навіть якщо ви не знаходитесь безпосередньо близько до театру бойових дій. Знаєте, є навіть таке відчуття, що людей, які виїхали закордон, зараз хєрачить навіть більше, ніж тих, хто лишився на умовно безпечних територіях України. Наша репродуктивна система на стрес може зреагувати за двома типами:

1) Трясця вашій матері, шо воно робиться, оце зараз витрачати купу ресурсів на пошук партнера, а потім - на виховування дитини? Ну його нахєр, мені б самому вижити.

2) Шо це? Я, можливо, скоро помру? Терміново розмножуватись! Бо можу не встигнути!

Є польові спостереження, що реакція другого типу більше притаманна тим людям, що мають більшу опорність до тривалого стресу. Ну, знаєте, це той дратуючий контингент, що і під час війни десь знаходить сили та можливості радіти життю і ше й працювати. Війна не сприймається настільки шокуюче, коли всі ресурси спрямовуються винятково на режим "бій/біжи". Ну, бахка. Ну, танки в мене перед домом розвертаються. Ну, льотають блєдіни - то я піду до сховища! А в сховищі світло, сухо, вай-фай і гарненькі солдатики.

Зрозумійте свою нервову систему - на неї гепнуло зараз дуже і дуже багато. Час від часу здаватиметься, що мозок працює проти вас. Секс для неї - трошки опціональна штука. Це нормально. Інтенсивність почуттів або їхня вдавана відсутність може лякати, але головне наше завдання зараз - випустити шторм у мирне русло.

Кожен із вас - уже дуже великий молодець. Ви справляєтесь так, як можете та умієте. Ваша психіка робить теж саме - гребе, як уміє. І вигребе. Обіцяю. Чесслово.
⠀
Ви, головне, давайте їй сон, їжу, сонце та обійми як додаткові весла.
⠀
Все буде Україна