Кажуть 21 дня досить, аби закріпилась нова звичка. Але які зв | Танці з дикобразами
Кажуть 21 дня досить, аби закріпилась нова звичка. Але які звички могли у нас закріпитись в період суцільного метання між пошуками безпеки і втечі від небезпеки? Крім звички бути насторожі, звісно. Все міняється, планувати майже неможливо - це відбирає опору й контроль, а значить упевненість.
Я не психолог і тим більше не спеціалізуюсь на кризових ситуаціях. Все що я можу - це поділитись своїм досвідом, який допомагає мені і ще запропонувати вам адаптувати мій досвід, поклавши його на вашу власну мелодію.
У мене є три опорні точки, що допомагають мені піднятись, якщо я на емоційному дні, і зустрічати щодень із надією та любов’ю до себе. Коли мені боляче, страшно чи гірко, я по-черзі спираюсь на кожну із них, щоби зіп'ястись на ноги:
Вчора - це мої приємні спогади. Я згадую як багато я встигла за останні тижні перед війною. Я тішусь від того, що я зважилась таки сходити на танцювальну вечірку і презентацію збірки вірші, спробувала новий стиль танцю, зустрілась із подругами, а ще подалась на фінансування проєкту… Насолоджуюсь післясмаком рішень, приправлений звуками сирен. Паралельно, звісно, вилазять думки про те, як довго цього всього не буде у поствоєнному житті, або скільки всього із запланованого я не встигла зробити, бо відкладала. Та я вперто тягну себе за косу, як Мюнхаузен, демонструючи собі - я все це зробила вчасно, значить вже вмію приймати доречні рішення, значить зможу і в майбутньому.
Нині - це крок за кроком. Маленькі прості і рутинні дії, які безумовно або умовно (за певних обставин) я контролюю. Окрім побутових справ - готування для сім’ї, прибирання і розбирання старих документів, найкраще із рутинного мені дається продовжувати заняття з іспанської мови у застосунку Дуолінго. По-перше, мені шкода взятого темпу, а по-друге, іноді це круто провітрює голову від новин. Ранковий набір вправ для пресу поки не заходить в мою рутину, хоча двічі за ці 20 з хвостиком днів я його вже зробила (другий раз поки писала цей допис), тож вірю що зможу продовжити, як і танцювальні розминки. Поки що чіпляюсь за те, що не потребує подолання великого спротиву, щось що приваблює і не вимагає великих зусиль. Стратегія “маленьких кроків” повертає мені відчуття контролю за ситуацією, я ніби підтримую ті “м’язи”, які знадобляться потім після перемоги. Так, потім, коли я вернусь до нормального життя, буде “кріпатура”, але в моїх силах зберегти їхню мінімальну здатність зараз.
Завтра - це мої мрії і подекуди фантазії. Плани зараз будувати неможливо. Але я фанатазую і ділюсь фантазіями з близькими - так вони стають яскравішими і ближчими. Сюди, в цю точку опори, я переношу все незавершене в минулому і додаю ще два кілограми тюльпанів, нові поствоєнні ідеї для фотосессій та хореографічні постановки. А ще мрії про Барселону, Львів та Вінницю. Часом смакую роздуми яким буде мій внесок у розбудову України після перемоги: я допомагатиму налагоджувати діалоги.
Згадала нову корисну звичку, яка з’явилась сама собою - не відкладати:
- гуляти, поки є сонце і не звучить сирена;
- їсти, поки не чути вибухів;
- спати, поки є така можливість;
- обійматись і кохатись коли хочеться…
А що у вас нового з'явилось?
З.І. Я потроху повертаюсь до консультацій, тож якщо у вас є потреба і бажання, можемо домовлятись.
#KyivNewReality #як_це_працює #усвідомленість #почуття
