Страшні запитання Чому ми уникаємо питати, навіть близьких? | Танці з дикобразами

Страшні запитання

Чому ми уникаємо питати, навіть близьких?

По-перше, можна отримати неприємну відповідь, або не ту, на яку розраховуємо - тому здається ніби краще її взагалі не знати і припускати що все не так, як є (насправді ні, бо це знижує шанс отримати те, що хочеться).

По-друге, нас тривожить те, що людина може образитись (ти що сама не здогадалась?) і навіть гостро відреагувати (як ти додумалась таке спитати?) (але також вона вона може образитись, якщо ви не зробите щось важливе для неї, бо не запитали)

По-третє, часом здається що ми знаємо як людина відповість (бо давно з нею знайомі або ж “всі люди схожі, я би так відповіла”), то для чого зайвий раз напрягати? (але люди і правда всі різні, більше того, в різних обставинах одна й та сама людина може відповідати по-різному)

З різних причин ми уникаємо питань, але вони - наші друзі, особливо ті питання, які важко задавати. Чому? Бо тільки питаючи ми:

показуємо іншим, що вони нам не байдужі;
демонструємо бажання порозумітись;
почувши відповідь, можемо змінити поведінку і отримати більше ніж розраховували;
беремо під контроль ситуацію, спрямовуючи її в потрібне нам русло.

Питання й правда потрібно вміти задавати - щоби не поранити когось чи самим не поранитись від відповіді. Ми з вами ще розберемо які бувають запитання та які різні у них функції. Поговоримо і про те що робити, якщо відповідь не та, на яку очікували або людина не бажає відповідати. Однак загалом люди схильні відповідати, бо увага нам, людям, завжди приємна.

Пропоную почати з уточнюючих запитань. Вони потрібні для того, щоби продемонструвати співбесіднику, що ви уважно слухаєте та що для вас важливо правильно зрозуміти почуте і загалом порозуміння між вами. На додачу до цього, ці питання допомагають прояснити ситуацію.

Як вам ідея протягом тижня спробувати запитувати уточнюючі запитання в ті моменти, коли виникає сумнів чи ви правильно зрозуміли своїх співбесідників (чи доповідачів, якщо йдеться про групу)? Якщо погоджуєтесь - ставте значок “вогонь”, будемо запалювати

Ось декілька порад:

починайте із слів “чи правильно я почула/зрозуміла…” або “коли ти сказала…, ти мала на увазі…?”
далі перераховуєте те, що зрозуміли із розповіді (або поведінки);
уникайте узагальнень (завжди/ніколи/всі/постійно тощо), стереотипізованих оцінок (“ти надто молода щоби зрозуміти”) та звинувачень (“якби не ти…”)

Приклади:

“Чи правильно я зрозуміла, ти не проти піти в кіно зі мною, але тобі більше хочеться залишитись вдома і поспати?”

“Коли ви сказали, що зробите це на завтра, то мали на увазі завтра вечір чи ранок?”

“Я думаю ти розсердилась, коли я не передзвонила - я правильно зрозуміла?”

Що скажете? Спробуємо?