2021-12-11 22:04:36
N█O - Fallen ( LP 2021)
#UKRAINE #AtmosphericBlackMetal #PostBlack #PostMetal
Київські експериментальні пост-блекери
"N O" продовжують досліджувати хащі атмосферної чорноти і залізати туди, де один морок і пітьма, щоб витягувати звідти деякі особливі речі.
Поговоримо про новий альбом київських блекерів. Спробую порозмислити чим він мені сподобався і які нюанси в ньому мене збентежили?
Одразу запевняю, не буду порівнювати гурт з іншими колективами, бо в блек-металі, я не настільки ас і слухаю його не так часто. Мені більше хочеться поділитись з вами, які рефлексії і відчуття викликав у мене цей альбом. Завжди приваблювали такі штуки, в яких чим більше експериментів намішано, тим краще. І якщо бачу приставку "пост-метал" то тягнусь до такого альбому, як хамелеон за своєю здобиччю.
Пост-метал завжди викликає в мені найтепліші почуття і емоції. Іноді здається, що з усіх метал жанрів, я найбільше люблю пост-метал, атмосферний блек-метал. І моя любов цього року - мелодичний дез-метал.
На другому студійному альбомі кияни продовжують експерименти чорного й пост-металу. "Fallen" при тому також сильно заходить в коріння депресивного блеку початку нульових. Наміри зробити альбом максимально нашпинтований різними музичними текстурами дуже вдалі. Додавання місцями в територію чорноти чистого вокалу досить цікаве рішення. Мені сподобалось. Такі ідеї гарно імпонують подекуди вже пост-роковим партіям і виглядають дуже тендітно в моментах абсолютної злості.
Для звичайного блек-металу, наша платівка занадто прогресивна і технічна. Альбом пестрить величезною кількістю різноманітних рифів і чим складніша мелодія тим вона краща. У чудовій композиції "
Пронизлива правда" пост-рок повільно й невимушено переростає в пост-метал і здалеку нагадав звук маріупольських "
Odradek Room" періоду другого альбому
"A Man of Slit". Проте
Odradek Room тримаються рамок прогресив дез-металу/пост-металу, коли наші герої занурились в блек. На першій пісні з альбому прог метал досить агресивно переходить у бік чорного металу. Перше, що спадає на думку
"чому таке рішення?", "
чому такий неочікуваний і різкий перехід?" І мені чомусь здалося, що змішувати бласт-біти, прогресивні рифи і пост-рокову лінію, було рішення не надто вдале, адже сконцентруватись на одному не вдається. Це виходить, ніби граємо три жанри одразу і кожен по черзі. З одного боку, це реально круто вміти зіграти кілька стилів одразу... НО з іншого боку, якось воно не балансує разом. Я розумію, що це техніка і потребує неабиякого вміння музичного таланту, але якось ці стилі потрібно розставити розумно, щоб жоден із них не тягнув ковдру на себе.
Які емоції викликав у мене цей альбом? По-перше, як я вже стверджував мене підкупив пост-метальний вступ, прогові лінії, які підкреслювали високу вартість альбому. Мене вразила емоційність, яка задає старт всьому релізу. Екстрим вокал - це те, що мені подобається. Не занадто жорсткий харш і не типовий для блеку крик. Трек досить нігілістичний: проклинає все гниле і безцінне в цьому світі: брехню, лицемірство і тд.
Друга композиція "
Martyr" переходить в бік депресивного блеку і такою залишається регулярно. Періодично змінюється ритм і структура пісні, то в прог, то в пост-блек. В тексті засуджуються людські пороки, маніпуляції над свідомістю людини, ортодоксальні віряни, що втрачають здоровий глузд і межують на рівні секти зі своїми нав'язуваннями віри.
Інша дуже явна й відкрита деталь, що впадає в очі одразу, - пауза посередині пісні. Це моментально нагадало мені гурт "
Nocturnal Depression", які робили схожі паузи, але в них це гармонійно балансувало на 20 хвилинних опусах. А тут така пауза, недоречна зовсім. Вона розділяє трек на до і після. Враження складається ніби грають дві різні пісні. Адже друга частина композиції навантажена атмосферним пост-роковим рифом з чистим думовим вокалом й закінчується красивим і жирним тремоло.
273 viewsІван Лисько, 19:04