Знов сиджу на підвіконні Проводжаю сонця захід Я хвилююсь зовс | Думай хоча би один раз

Знов сиджу на підвіконні
Проводжаю сонця захід
Я хвилююсь зовсім трохи
Хоч вночі і обіцяли гради

Хоч погрожували й брязкали
Своїми паперовими стволами
Тихенько з'їли язика та повтікали
Ох, ніколи їм не стати нами

Суду день їх ще наздожене
У Гаазі чи на окропленій землі
Бо не пробачить вбивцям мати
Сльози й кров замішану у склі

На підвіконні ще буде сонця схід
І буде Щастя, знову буде Мрія
І люди дзвінко пустять пісню в хід
Бо ж ще не вмерла Україна