«Рускій мір» і Бородянка: Фоторепортаж з Київщини Бородянка | Мандри Волоцюги

«Рускій мір» і Бородянка: Фоторепортаж з Київщини

Бородянка – смт. у Київській області. Декілька тижнів тому я вирішив поїхати туди, бо чув, що там набагато гірше, ніж у Бучі. І, на жаль, це правда.

Фоторепортаж за цим посиланням. Не хочете читати - переходьте одразу туди.
А тут я розповім трішки про свої враження.

Дорога:

Той же самий варіант, як і в пості вище. Але коштуватиме електричка десь грн 30.

Чи варто їхати:

Питання складне. Але якщо ви хочете побачити, що несуть за собою жорсткі бої в населеному пункті, то однозначно варто.

Що знімати:

Особисто я вирішив перепитати у військових. Вони сказали, що можуть бути проблеми, треба дозволи, тд. Тому фотографував я обережно та вибірково. Навіть при тому, що є чимало матеріалів у мережі. Водночас бачив, як з автівок всі записують відео в HD. Так що краще знімати без фанатизму, як інші.

Перші враження:

У Бородянці я виходив з вокзалу теж. Біля нього раніше була якась будівля. Її відновлюють зараз. Наскільки зрозумів, то туди був приліт. Зараз же все спокійно. І людей з електрички вийшло не менше, ніж у Бучі. Люди прагнуть повернутися додому.

Екскурсія зруйнованими долями:

З вокзалу ходить автобус до центру. Та я вирішив пройтися зо два кілометра пішки. Споруд було небагато, але деякі з них зруйновані. Це магазини, приватний сектор тощо. Неприємно, але в житті бачив і гірше.

Та варто було дійти до центру. Саме там мої враження різко змінилися в негативний бік. Справа в тому, що Бородянка невелика – десь 11,000 населення до повномасштабної війни. І як у багатьох інших смт, тут є центральна вулиця.

Саме тут переважно будують багатоповерхівки, розташовані центральні площі та не лише. І ця вулиця в Бородянці зруйнована відсотків на 60-70. Такі великі цифри, тому що приватному сектору пощастило більше - там не такі пошкодження.

Натомість багатоповерхівки переважно обгорілі. Були й прильоти артилерією. Від деяких панельних домів лишилося буквально дві стіни, а центр будинків пробитий снарядами аж до комунікацій. Цілісна картина взагалі дуже сумна.

Люди:

Дає надію те, що місцеві намагаються жити далі. Мами гуляють з дітьми, підлітки катаються на велосипеді. Гуманітарку роздають теж. А за словами місцевих в кінці вулиці, які збирають на благодійність, їм з початку війни задонатили коштів на понад 300 000 грн.

Ще й кіоски та магазини переважно відкриті. Загалом, життя триває. Розписувати далі нема сенсу, бо є фото. Але те, що зробили з смт, точно не заслуговує ніякого прощення.

P.S: ще раз щиро прошу не покидати канал, якщо вам тут подобається. Пости не виходять часто, це факт, але канал ведеться далі) Усім приємної неділі. Далі буде більше туристичного контенту.