50 відтінків сірого Про те, що перекладати треба смисл, а не | Прим. пер.
50 відтінків сірого
Про те, що перекладати треба смисл, а не слова, висловилися всі класики. Всі це знають. Так само всі курці знають, що куріння шкідливе, а гімнастика вранці корисна. Але курять. А перекладачі вперто перекладають слова. Саме в цьому місці виникає сучукрпереклад. У мене є гіпотеза на пояснення цього соціально-філологічного явища, але вона вам не сподобається.
На перший погляд непомітний, але показовий приклад трапився в книжці про дипломатичні преферанси 1930-х років. Гітлер і Сталін ділять Східну Європу. Треба, щоб Рібентроп злітав у Москву домовився. Москва йти назустріч не поспішає, аж Гітлеру довелося ... «написати про дозвіл на візит Ріббентропа персонально Сталіну».
Граматично правильна, зрозуміла фраза. В оригіналі справді написано Hitler wrote a personal appeal to Stalin to allow Ribbentrop to come. Що тут не так?
Проблема в дієслові to allow. Перекладач оперує його першим, найпоширенішим, знайомим зі школи значенням — «дозволяти щось». У даному разі візит Рібентропа. Це переклад «у слово», він же буквалізм.
А який був би переклад «у смисл»? Що робить Гітлер? Далеко ходити не треба — контекст диктує інваріантне дієслово. Гітлер просить Сталіна прийняти Рібентропа. Саме це відбувається в житті: послів приймають, а не дозволяють їм приїхати. А ще у посольствах бувають дипломатичні прийняття, гостям присилають запрошення із загадковою абревіатурою RSVP. У цього епізоду є контекст, і він не про «дозвіл» чи «заборону», а про якісь інші слова.
Наочніше виходить, коли поставити два варіанти поруч — один «у букву», другий «у смисл»:
1. Гітлер написав про дозвіл на візит Ріббентропа персонально Сталіну.
2. Гітлер особисто написав Сталіну з проханням прийняти Ріббентропа.
(У дужках завважте ще одну помилку зі словосполученням personal appeal — воно стосується Гітлера, а не Сталіна. Це Гітлер особисто просить, а не особисто Сталіна.) «Дозвіл на візит» перетворився на «прохання прийняти». Різниця між цими варіантами — це різниця між двома методами перекладу (строгіше кажучи, між методом і відсутністю метода).
Зовні переклад ніби окей, але якщо придивитися уважно, він розсипається. Ленін назвав би його «редискою», як Троцького: зовні червоний, а всередині — білий.
Стосунок між смислом — а його не існує поза контекстом — і слововжитком нагадує стосунок магнітного поля і залізної стружки: стружка утворює патерн. Так само й слововжиток (патерн) диктується смислом (полем).
Перекладач, який розуміє, що перекладати треба смисл, а не слова, переходить в іншу лігу. І тільки після цього з ним можна говорити про стиль, ритм, солецизми і всі ті високі матерії, які роблять з ремесла мистецтво.
#пропереклад
