Omnia mea Мій батько був фанатом телепередачі «Международная | Прим. пер.

Omnia mea

Мій батько був фанатом телепередачі «Международная панорама» (по неділях о 16) і мріяв, щоб син став дипломатом. В уявленнях радянських людей кращої роботи не існувало, бо це була єдина можливість побачити світ. Для цього мені було строго велено вивчити англійську і куплено двотомний словник за 34 карбованці, грубі гроші.

Народне прислів’я казало: «С милым рай и в шалаше, если милый атташе». Дипломатів учили у МГИМО — Московский государственный институт международных отношений, заповідник елітарних дітей. Шанси вступити туди, якщо ти живеш у провінційному містечку, ви вже порахували. Тому якщо з мене і вийшов дипломат, то тільки в переносному смислі.

Ніхто тоді не казав, що в роботі дипломата домінує асенізаторська нота — дезавуювати всю ту хуйню, яку несе керівництво твоєї країни. Уявіть себе послом України у США при Зеленському чи Януковичі. Але тему я люблю, і книжка Тарле про Талейрана досі одна з улюблених.

Так от, читаю книжку Лоренса Ріса «За лаштунками Другої світової», яка скоро вийде українською. І він розповідає, як наркоміндєл СРСР Молотов уперше поїхав у США. Надворі 1942 рік, війна з німцями у розпалі. Молотова селять у Білому домі і приймають за найвищим рангом. Дворецький розбирає речі високого гостя і знаходить серед них ... кружальце ковбаси і пістолет. Градус здивування зашкалює і він, ясна річ, доповідає начальству, що гість небезпечний — голодний і озброєний.

Газети напишуть: «Візит пройшов в атмосфері дружби і співробітництва». Правду колега Молотова Аль Капоне казав, що добре слово і пістолет важать більше, ніж добре слово ).