Піонерський слоган Здається, ще одне слово пішло в небуття сл | Прим. пер.

Піонерський слоган

Здається, ще одне слово пішло в небуття слідом за гастрономом, універсамом, естрадою, гастролями і телепередачею.

Це слово девіз. Лишилися самі слогани, часом гасла.

Можна, звісно, сказати, що є нюанс, і слоган — не девіз.

Стилістична і семіотична різниця між ними справді вчувається. У цих слів різний вектор: девіз — це те, що говоримо ми (фамільний девіз); а слоган — те, що говорять нам (рекламний слоган).

Колись слово девіз мало повсякденний характер — у кожного піонерського загону був свій, його треба було знати напам’ять. Який клас голосніше кричав на смотре пионерской дружины (щось типу урочистої лінійки на свята), той і вигравав.

Уже пізніше, в студентські часи, я побачив, яким ідіотичним вінегретом нам голови заклепували. Піонерська дружина школи була імені Гагаріна. Піонерський загін класу — імені Лялі Ратушної (місцева підпільниця, комсомолка-героїня). А девіз загону — «Ель пéбло унíдо хамáс серá венсíдо» («Когда мы едины, мы непобедимы», школа була російська). Це з якоїсь пісні проти Піночета, яку тамтешні ліваки придумали. Де Вінниця, а де чилійська фронда?

Девіз вибирали на зборах піонерського загону. Голова дружини пропонувала кілька варіантів, а клас голосував. У Леніна це називалося демократичний централізм. Чому наш клас вибрав іспанську кричалку, я вже не пригадаю, напевно, купився на екзотику. Сподіваюся, всю цю культурну антропологію, по-своєму цікаву, наука належним чином описала.

Сказав би тоді хтось учителям, що повиходять вони на пенсію, а у наших дітей нові, не імпортні кричалки будуть: «Батько наш Бандера, Україна — мати».

А слово девіз жаль. Хороше слово.