Коли вона сміялась І кожен раз, коли вона сміялась, То сер | Твій вірш | Вірші для душі
Коли вона сміялась
І кожен раз, коли вона сміялась,
То серце рвалось на шматки,
Від того що було, аж так стискалось,
Що рвалися судин її ниткИ.
Коли вона сміялась, чарувала,
УсмІшкою вбивала їх думкИ,
Коли вона сміялась, добре знала,
Як за спинОю промивають їй кісткИ.
Коли вона сміялась, в душі плач,
Який кричав: "впустіть мене на волю,
Я жити хочу, а не слухати "Пробач",
Впустіть мене, впустіть, благаю й мОлю".
Коли вона сміялась, серце рвалось,
На такі шматки у вигляді як атом,
Що ніхто не допоможе їй, здавалось,
Вирватися з тих залізних гратів.
Коли вона сміятись перестала,
То перестав кричати її плач,
Усе що мучило, вона це поховала,
В глибокому, далекому "пробач"!
Коли вона сміятись перестала,
То й серце вже не рвалось на шматки,
Тоді найгірше те, що у собі ховала,
І те що рвались вен її нитки.
Но раптом вона знову засміялась,
ЯкОсь по-нОвому, неначе в перший раз,
Бо вже коли з минулим попрощалась,
Відкрився шлях в новИй дороговказ.
Тепер, коли вона сміялась,
Вона кохала без страждань,
Вона на щастя сподівалась,
Без всяких виправдань й бажань.
Тепер, коли вона сміялась,
Зрозуміла, так дано,
Коли вже серце відновилось,
Забула все давним-давно.
Автор: Юлія Новосад - @novosad3
Вірші для душі
Обговорення
