Я вознісся над землею, Неначе птах зіркових дум. Летів з роздертою душею З прозорим наміром на сум. А потім впав десь у пустелі, Кволав під тиском своїх літ. І як Сізіф збиравсь по скелі В надії марній на політ. Я омивав сльозами рани, Протерши серце до дірОк. Возніс на небо всі страждання, Злетівши згодом до зірок. Я бачив землю наче хмару Й перину всесвітів людських. Пізнав безмежностей багато, Парфумів, смАків неземних. А час втікав у даль безмежну За обрій поглядів земних. Я бачив смерть таку бентежну І слухав музику глухих. За блиском меж цвітучих снів, Проснувся в морі корабель. А я почув небесний спів, Розливши фарбу акварель. Автор: Просто Pablo - @pabloberyoza Вірші для душі Надіслати улюблений вірш 396 views18:01
