Чому нас дратує безпорадність інших? конспект з зустрічі з | Я не вдома. Що далі?

Чому нас дратує безпорадність інших?

конспект з зустрічі з #психотерапевт

Таку ситуацію одна з учасниць описала на колі. Група студентів проходять навчання. Один за одним просять допомоги в особистих повідомленнях, бо не можуть справитись з завданням. Але навіть описати проблему та попросити допомоги в загальній групі не наважуються.

Як і ці студенти, ми можемо помічати за собою такі відкати, регресію (як це називають в психології):

- коли досить доросла дитина може боятись спати сама;
- коли ми не можемо просту задачу виконати;
- коли хочеться до когось на колінки і просто поплакати.

Ми наче повертаємось назад до первинної реакції на війну. І шукаємо опору з цим справитись в нашому оточенні. Дитина буде частіше безпомічною, дорослі — більш розглубеними.

Виходить, що ми зустрічаємось з подвійним навантаженням: впорядкувати свій стан та ще й зустріти хвилі тривоги від таких самих оточуючих навколо, які не можуть дати собі раду. Нам замість відпочинку доводиться зібрати в руки всі залишки своєї сили, відповідальності.

Коротко про кожну зі стадій:

1. Аварія

Перша реакція. Шукаємо, як впоратися з тим, що бачили.

Ми її пройшли.

2. Заперечення/оніміння

Намагання захистити себе через заперечення того, що подія відбулася.

Уникнення важких емоцій (злість, провина, розпач) через заперечення — це спосіб розуму переконатися, що він не постраждає, усунувши високий стрес і тривогу, які він відчуває.

Людям, які страждають на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), необхідно впоратися з цією стадією, щоб їхній розум рухався вперед.

Робота зі своїми емоціями допомагає прожити події. Більшість з нас, коли регресує, повертається на цю стадію.

3. Етап порятунку

Тут вже примирення з тим, що сталося. Повернення на місце травми, в тому числі повернення додому після війни. Тут є і визнання подій, і продовження боротьби з шоком і стражданнями.

Заперечення, розгубленість, розпач і безнадія — це низка складних емоцій, які можна відчути тут.

4. Короткочасне відновлення, або проміжна стадія

Коли забезпечені основні потреб у безпеці та виживанні, починається повернення до «нормального» життя.

Тут і новий рівень прийняття та розуміння травми та того, як вона впливає на життя. Можна бути приголомшеною любов’ю та підтримкою, яку їм виявляють, або, навпаки, розчарованою відсутністю підтримки та турботи.

Тут ще лишається втома, порушення сну, дратівливість.

5. Тривала стадія відновлення

Тут створюються нові навички в житті, які дозволяють людям дивитися вперед з надією.

Шлях п’ятої стадії може бути довгим. І тут все одно можуть траплятись події, які запускають відкати назад.