Заходимо в кафе Gratitude (чудова назва, до речі). Кожен офіці | Я не вдома. Що далі?

Заходимо в кафе Gratitude (чудова назва, до речі). Кожен офіціант вже вивчив наші щодення замовлення. Тут найшвидший в містечку інтернет і відповідна атмосфера для роботи.

Green Smothie Bomb на столі, пальчики клацають по клавіатурі, сусідка за столиком напроти голосно обговорює якусь маркетинг-платформу, а потім переходить до того, щоб поділитись враженнями про другий сезону якогось серіалу на Netflix.

Серіал? Netflix?

Я трохи заздрю, бо часу на таке немає. Здається якоюсь пустою тратою життя.

Я згадую, що останній раз фільм (до речі, це був «Мюнхен: на грані війни») дивились десь в лютому біля каміну, падав сніг, і на всі попередження про війну ми вірили, що її не буде.

Хоча сьогодні між тим нормальним і зараз прірва, кожна з нас дуже змінилась. І одна річ — це вибір жити тут і зараз. І для кожної це щось своє.

Можливо, десь так:

Вибирати друзів, з якими спільні цінності (відпускати тих, з якими були через відчуття обов'язку)
Купити собі дорогу косметику (бо коли, як не зараз)
Вчитися новій професії
Почати бігати
Вести щоденник, щоб зафіксувати свої переживання
Кожного дня спілкуватись з близьким в Україні

Ви усвідомлюєте, якими іншими ми повернемось додому? У нас не буде того нормального, що раніше. Наше нове нормальне після перемоги буде прикладом, як жити своє життя, а не відкладати його на потім.

Війна оживила нас. І поставила нові пріоритети та цінності.

Поділіться, як ваше життя тут та зараз виглядає? Що ви почали робити, на що раніше не вистачало часу?