Храм поезії

2022-12-25 19:15:43 ***
Різдво посеред війни. Світле свято в темні часи.
Музика генераторів, приглушені голоси.
В кожного своя втрата, cхована під пальтом.
Залягла на плечі втома вагою в тисячу втом.
Метушня передсвяткова, але змазані кольори.
Цьогоріч для війська — найцінніші дари.
Найпалкіша молитва, робота серця і рук.
Чорні мішки чекають на Іродових слуг.
Світло ощадливе. Очі ясні —
замість різдвяних вогнів.
Вже народився той, хто смертю смерть переміг.
Тут поміж нами — прозорі постаті, до яких
кидаєшся обійняти, а вони тануть, як сніг.

Юлія Мусаковська Відкрити / Коментувати

2022-12-25 17:22:04 якщо я раптом покину життя
від уламків ракети чи крові лиття,
чи, може, хвороби;  інші проблеми
заберуть можливість писати поеми.

якщо випадково впаду з балкону,
чи не встигну добігти до свого дому,
чи може ворог знайде мою шию,
і тої рани я вже не зашию:

ти не падай у відчай, не лий своїх сліз,
не карай невинних, випускаючи злість.
не думай, що ти залишилась сама:
я буду з тобою. вважай, я пітьма.

я буду місяцем, я буду зірками.
повір, твій біль вщухне з роками.
ти знайдеш людину, що потурбується про тебе,
і плакати не будеш, бо не буде потреби.

Мельпомена

15.12.2022 Відкрити / Коментувати

2022-12-25 17:13:48 А ми ходили колами й не знали,
що то насправді – кола по воді.
Що світло – палахке і досконале
зависле там на обрії – не дім.
А тільки знак продовження дороги.
У скринях – вітер, а на скронях – пил.
І зачепившись місяцю за роги,
тріщали кволі тіні наших тіл.
І коні спотикалися тривожно,
і криком розсипалися сичі,
що прихистку не буде подорожнім
що з ночі наготовано мечі.
А ми ішли, як діти, безборонні.
Сліди горіли. І зачувши дим,
дитя переверталося у лоні –
і світ перевертався разом з ним.

*Cвітлого Свята, світе. Світлого, попри все.

Юлія Мусаковська Відкрити / Коментувати