Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна | UIF | Український інститут майбутнього
Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна
На чому тримається політична стійкість путіна, а також фінансова, економічна та зовнішньополітична стійкість РФ? Чим насправді вразливий кремлівський режим? Про це читайте у новій доповіді від Українського інституту майбутнього.
З головного
Внутрішньополітична стійкість РФ на даний момент виглядає високою. Протестні настрої у РФ низькі, значного елітного розколу не відбулося, а лояльність силовиків поки що не ставиться під питання. Незначне незадоволення наслідками війни спостерігається у невеликої частини еліт серед “технократів” і “старих чиновників”.
Величезний розрив між молоддю і старшим поколінням у РФ за певних умов може стати джерелом тріщини, яка призведе до якісних політичних змін, адже саме це нині — слабке місце російської політичної системи. Молодь до 30 років та середній міський клас — найбільш постраждалі від нинішньої ситуації верстви населення, здатні до протесту.
Основа внутрішньої стабільності в РФ — особистий імідж В. Путіна і абсолютна довіра до нього ОСОБИСТО з боку населення, а не уряду, парламенту чи влади в цілому. На ньому тримається елітний консенсус, а також суспільний договір у Росії, який він сам гарантує та уособлює.
Фінансова система РФ є досить стійкою. За будь-якими із загальновизнаних міжнародних критеріїв, незаморожені резерви ЦБ перевищують рівень достатності. За збереження високих цін на нафту (навіть з урахуванням дисконту для Росії) та відсутності ембарго з боку Китаю та Європи ми не бачимо будь-яких серйозних загроз з точки зору платіжного балансу та забезпечення потреб валютного ринку.
Поки тримаються високі ціни на нафту і Росія її продає, ризиків для бюджетної стійкості РФ також немає. Фактори, що можуть критично вплинути на бюджетну стійкість РФ: а) ціни на нафту (їх падіння); б) ембарго на купівлю нафти з боку Європи та/або Китаю + вторинні санкції за порушення ембарго.
Економіка РФ входить у піке. Санкції матимуть критичні наслідки для рівня та якості життя росіян у найближчі 10 років, що прискорюватиме процес еміграції і поглиблюватимуте демографічну кризу. Однак ефект санкцій матиме довгостроковий тренд, жоден із них не створює загрозу режиму у перспективі 1-2 років.
Найбільшого удару від санкцій зазнають авіасектор, автопром, машинобудування, сектор електроніки, нафтогазовий сектор (його модернізація) та металургія. Що технологічніше виробництво – то вища в ньому частка імпортних комплектуючих, і, відповідно, тим більше воно постраждає від санкцій.
У зовнішній політиці стійкість Росії залежить від нейтралітету \ співпраці з більшістю незахідних держав, включаючи “важковаговиків” Китай, Індію, Туреччину, ОАЕ, Саудівську Аравію тощо.
Ті, хто не приєднався до санкцій, здебільшого не хочуть цього робити з політико-ідеологічних причин, не пов’язаних з Україною як такою або ситуацією всередині України. Це або політичний розрахунок, або залежність від стратегічних ресурсів, або комерційні інтереси, або небажання порушувати традиції нейтралітету, або небажання підпорядковуватися США проти Росії і створювати прецедент.
Ключові завдання РФ у цій галузі — недопущення приєднання до санкцій незахідних країн, збереження співпраці з ними, переведення торгівлі у національні валюти, переорієнтація на їхні ринки, налагодження поставок товарів через треті країни.
