Не радіти, але насторожитися Відступ від Києва не повинен | UIF | Український інститут майбутнього
Не радіти, але насторожитися
Відступ від Києва не повинен бути причиною ейфорії, Путін не може вийти з України без ефектної перемоги, щоб внутрішній аудиторії пояснити, чому вони "перемогли".
Тому на Схід чекають дуже спекотні тижні. Маріуполь узагалі врятував Україну. Те, що відбувається у Маріуполі за межею взагалі. Вся Україна має вклонитися цим 7000 особам, які зламали всі плани Путіна.
Росії потрібно буде показати або взяття Маріуполя, або казан на Донбасі, або вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. А тому вони вже будуть формувати або не формувати переговорні позиції. Вони зрозуміли, що не можуть досягти результату розпорошення сил, тому тепер концентрують їх на Донбасі та Слобожанщині.
Якщо у них все вийде на Сході, то вони знову підуть на Київ чи Одесу. Тобто загроза нікуди не поділася. Дивіться на те, що відбувається крізь логіку довгої волі. Ненависть Путіна до України нікуди не подінеться, укладемо ми перемир'я, чи не укладемо.
Тому досить впадати в ейфорію. Росія швидко вчиться і робить висновки зі своїх помилок та входить у стан мобілізації. Це їхній природний стан, вони так довго верещали про стан обложеної фортеці, що ось до нього прийшли. І в цьому стані вони обґрунтують усе.
І, навпаки, в Україні багато хто вирішив, що ось-ось усе закінчиться. Все тільки починається. А ми ще навіть не розпочали побудову соціальної організації, яка відповідає цьому виклику. У нас немає військової економіки, планів розвитку військової економіки, перебудови всього, з огляду на цю реальність.
Україна має стати волом, який уперто тягне цю лямку. Меми набриднуть, ейфорія погасне, а лямку треба буде тягнути рік за роком, щоб вижити. Нам світять лише кров, піт та сльози у наступні роки. Це буде ціна за місце під сонцем. Великі народи платять за це місце на повну. Завжди.
Юрій Романенко, співзасновник UIF
