«Коли я прийшла додому, мене зустріли дві мої собаки, які вижи | Історія та пам'ять

«Коли я прийшла додому, мене зустріли дві мої собаки, які вижили, які були дуже раді...»

«Коли я була в Тернополі, мене перший раз капітально накрило, коли мені сказали, що тут щодня на Польщу їдуть автобуси, якщо хочеш, сідай, завтра будеш у Польщі. І коли я зрозуміла, що можу лишитися за межами своєї України: хай із дітьми, хай у безпеці, але я буду абсолютно відірвана від цього процесу із невідомими перспективами повернення. Для мене це було абсолютно неприйнятно. Допомагають люди, яких я бачу навколо. У мене ще після Майдану з’явилося відчуття, що я ніколи не залишуся сама зі своїми проблемами. Це було абсолютно постмайданне відчуття, коли я побачила, як люди ділилися останнім, як прагнули тобі допомогти. Я розуміла, що це така Україна, в якій мені комфортно жити, яку я люблю, частинкою якої я себе відчуваю...»

Це одна з історій російсько-української війни – історія співробітниці Українського інституту національної пам'яті, авторки книги «Волонтери: сила небайдужих» Наталки Позняк-Хоменко, розказана в ефірі Польського радіо
https://bit.ly/3OhAjr5

У кожного з нас є своя історія цієї війни.

Персональні історії українців документують на міжнародній платформі #МояВійна (www.mywar.in.ua), щоб, зокрема, перекласти іншими мовами і розповісти їх світові. Створення платформи ініціювало Міністерство культури та інформаційної політики України.

А на платформі МКІП: united.mkip.gov.ua об’єднані 20 культурних та медійних проєктів, які покликані привернути увагу світу до жахіть, що відбуваються в Україні, до стійкості та віри, які проявляє український народ, до сили мистецтва під час війни.