«Ми пояснюємо злочини рашизму через нацизм, тому що світ не за | Історія та пам'ять

«Ми пояснюємо злочини рашизму через нацизм, тому що світ не засудив комунізм».

Наступне інтерв’ю з #історичний_спротив з Оленою Стяжкіною – однією з найбільш знаних та шанованих українських історикинь. Пані Олена, мабуть, найбільш відома як дослідниця українського виміру Другої світової війни. З менш відомих і цікавих фактів – вона викладала в університетах Донецька та Маріуполя та заснувала громадський рух «Деокупація. Повернення. Освіта».

Інтерв’ю повністю:



Нижче – кілька показових цитат:

Якби ми подивились на підставові причини того, що відбувалося у 20 – на початку 21 століття у світі, ми б побачили, що це історія розпаду імперій і претензій на імперське битування. Саме з цього починається 20 століття... Балканські війни, потім все це виливається у 1914 рік. Питання незалежності держав є одним з ключових. Зрештою, це історія про падіння перших імперій. І про падіння Російської імперії, звісно. Далі для Російської імперії це такий ресентимент збирання, формування Радянського Союзу. Для Німеччини це питання знову постати у якості Третього Райху. Зрештою, коли завершується Друга світова війна, проблема руйнації імперій не завершується. Що ми бачимо далі? Падіння, розлам, руйнацію Британської імперії. Потім франко-алжирську війну, дуже криваву. Далі в 1960 році так званий рік Африки, який поклав кінець європейському пануванню на африканській території. Далі ми переходимо в історію кінця 80-х років, коли руйнується так званий «соціалістичний табір», сформований як задвірки радянської імперії. Далі ми знову бачимо, що на мапі світу залишається єдиний імперський уламок. Цей ресентимент імперський продовжується серед очільників Кремля. Зараз йдеться про те, що остання імперія в світі має бути зруйнована. І в такий спосіб завершиться величезний цикл, який розпочався на початку 20 століття.
Імперії хочуть зберегтися, але мають бути зруйновані.

Міфологічна конструкція про «визначальну роль руського народу» заганяє в тому числі істориків Європи у почуття глибокої провини і глибокого обов’язку не робити ревізію цьому усталеному «комплекту перемог». Тімоті Снайдер прекрасно намагався пояснити світові, що те, що зараз відбувається у Кремлі з «руським народом», – це те саме, чим був нацизм. І тут є певне засліплення європейське й американське. Тому що якщо рашизм треба пояснювати через нацизм, а не через нього самого, через те, що вони робили і якими вони були завжди… Ми пояснюємо їх через нацизм, тому що світ не засудив комунізм. Ханна Арендт ще на початку 50-х років поставила поруч сталінізм і нацизм. Але є оцей комплект «вони зіграли визначальну роль у перемозі, ми не можемо дивитися на це по-іншому». Наші західні колеги працюють над своєю колоніальною провиною, в тому числі в політичному сенсі, але Росія не бачиться ані колоніальною імперською державою, ані нацистською сталінською державою, а бачиться якимось унікальним явищем, з яким треба чомусь рахуватися.

А ще в розмові йшлося про:

те, як Росія завжди прикривала свої імперські апетити риторикою про «визволення»
термін «рашизм»
тихий голос істориків і шокуючу поему Солженіцина «Прусские ночи», в якій поет, якого називають «совістю російської нації», дає методичні вказівки армійцям, як мародерити, ґвалтувати і вбивати, а також чому цю поему варто прочитати цивільним українцям сьогодні
які російські наративи досі небезпечні для нас
як працювати з «історичним ранами» і чи можна це робити вже зараз
чи вдасться денацифікувати Росію за прикладом Третього Райху