Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що | Історія та пам'ять
Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що можлива Друга українсько-білоруська війна.
Перша українсько-білоруська війна… вже давно закінчилася. Понад триста років тому. А українська історіографія її навіть не помітила.
Звісно, держави і війни такого далекого минулого – то є спадок, за національні права на який може поборотися багато сучасних претендентів. Велике Князівство Литовське після Любліна – вже не українська держава. Ми вийшли з гри, залишивши змагатися далі литовців, поляків та білорусів. Точніше, їх істориків, митців та освітян.
Хмельниччина – це українська революція проти Речі Посполитої. Принаймні в традиційній нашій історіографії. (Зараз намітилися інші тенденції, та ми не про це.) І козаки воювали не лише проти Корони, але й з Литвою. З Білоруссю воювали – в національній білоруській історіографії.
Не треба іронії та насмішок. У білорусів теж мусить бути своя ранньомодерна історія. Козаки проти ВКЛ воювали на землях сучасної Білорусі. Проти Януша Радзивілла. Вам не здається, що в прізвищі Радзивілл звучить дещо білоруське?
Так от. Білоруси, як актор білоруської історії, виступили лоялістами у конфлікті Чигирина з Варшавою. Вони були за Варшаву. Це не ганебно, бо з воюючи з козаками, білоруси стримували і московську повінь на рідну Річ Посполиту. А шлюзи для тієї повені відкрив Хмельницький.
Україна, як країна східноєвропейського цивілізаційного простору, має сприймати з розумінням аспірації собі подібних: поляків, румунів, білорусів. Міра прикростей, які вони нам здатні доставити, еквівалентна тому, що вони можуть чекати і від нас самих. В історії та в політиці.
Інша справа – імперія. Вона стирає, обнуляє, і принципово відмовляється розуміти. Амбіції та апетити імперії неможливо передбачити та обмежити. Імперію можна хіба що прикінчити, при чому без особливої шкоди для національного біорізноманіття.
Хмельницький навоювався з Радзивілом. Пора вже потиснути руки. І добре, що ми у себе в Східній Європі можемо обійтися без примусу до «братства» та інших нав’язливих сімейних уз.
Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що можлива Друга українсько-білоруська війна. Та, яку вже не прогавить українська історіографія, і за яку цього разу буде соромно історіографії білоруській.
Білоруси знову лоялісти. Але на боці Москви, не Європи. Можливо, білоруські історики колись напишуть, що привівши в Україну московитів 2022-го, їх співвітчизники так віддячили Хмельницькому, який їх привів у Білорусь у 1654-му. Ми не зобов’язані будемо це гаряче спростовувати. Не варто лізти з червоною пастою в чужі підручники історії.
До Білорусі треба ставитись з повагою. Після перемоги над імперією нам буде потрібен на півночі нормальний східноєвропейський сусід, а не казна що.
Максим Майоров, експерт @spravdi
