Українська література

2022-06-22 20:31:17 Ось і настав день МЕГАЗБОРУ!

Як ви і здогадувалися — ми з паном Сергієм Притулою будемо збирати на Байрактар.

Та одного нам виявилося замало, тому ми вирішили зібрати одразу на три

Необхідна сума — 500 мільйонів гривень (15 мільйонів $), термін - один тиждень.
Я, звісно, ці кошти самотужки не зберу, але певну суму точно допоможу зібрати, однак яка це буде сума — залежатиме саме від вас)

Буде як моя класична банка, так і всі інші зручні рахунки фонду Притули.
Кожного дня ми будемо вести підрахунок коштів, які ми зберемо спільними зусиллями.

Це - історична подія. Українці зможуть зібрати на пряму, невідворотну і жорстоку смерть русні. Такого сучасна історія ще не зазнавала.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/9Eh2uiKTUH
Номер картки банки:

5375411202156456

Реквізити фонду Притули: посилання

Прошу максимальний репост у інстанрам та ретвіт у твітері

Репост у фейсбуці Відкрити / Коментувати

2020-01-21 16:56:56 Василь Симоненко

Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2020-01-14 20:21:14 Євген Маланюк

Зловісне

Знов захід буряний. Недобрий.
Знов пророкує кров’ю літер,
Що ми загинем, яко обри,
Щo буде степ, руїна й вітер,

Що почорніє світ сей білий,
Що все живе пожруть пожежі,
Що тільки віщий свист Сібілли
Лунатиме в сліпім безмежжі.

Сузір’ям скаже Бог вознести
У мертвім небі пентограмму,
Й новий про це напише Нестор
В самотній катакомбі храму.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2020-01-02 16:07:58 ​​Максим  Рильський

НОВОРІЧНА НЕСКІНЧЕННА

Білий снігу, сніженьку, 
Простели доріженьку 
Від хати до хати — 
Новий Рік стрічати.

Ми зустріть зуміємо 
Танцями і співами, 
Бо живем щасливо, 
Всій землі на диво.

Круг ялинки станемо, 
На ялинку глянемо, 
Руки всі сплетемо, 
Знову заведемо:

Білий снігу, сніженьку, 
Простели доріженьку...

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-12-05 13:04:33 Леся Українка

Узимку

(Уривок з драми-феєрії «Лісова пісня»)

Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни...»
І снилися мені все білі сни:
На сріблі сяли ясні самоцвіти.
Стелилися незнані трави, квіти,
Блискучі, білі... Тихі, ніжні зорі
Спадали з неба — білі, непрозорі —
І клалися в намети... Біло, чисто
Попід наметами. Ясне намисто
З кришталю грає і ряхтить усюди —
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
Легенькі гаптували мережки,
І мрії ткались золото-блакитні,
Спокійні, тихі, не такі, як літні...

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-12-05 10:03:27 Ви ще тут?
Бо нові пости почнут з'являтися вже сьогодні! Відкрити / Коментувати

2019-05-13 11:34:30 Василь Симоненко

​​Не докорю ніколи і нікому...

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Та краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-05-02 13:04:02 Максим Рильський

Сільський сонет

З зимових спогадів про літо

Хвилюється широкий лан зелений,
Волошки, ніби зіроньки, блищать,
На тонких стеблах крапельки студені
Минулого дощу веселчасто горять.

І дівчина, обсипана квітками,
Іде, немов пливе лебедонька в воді,
І грають променистими вогнями,
Неначе квіти, світлі очі молоді.

Вони до мене так привітно сяють,
Що в серці стиха струни золоті дрижать,
І знов пісні мої пливуть, лунають.

В там, в гаю, — пташки дзвенять, дзвенять,
І щастя на душі, і тихий спокій…
Хвилюється і грає лан широкий.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-04-25 15:07:49 Микола Вінграновський

У синьому небі я висіяв ліс…

У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-03-30 14:43:48 Ліна Костенко.

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.

У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

@ukr_lit



Відкрити / Коментувати