Українська - ЛЕГкО

2021-12-09 16:06:30 За останні три тижні в Україні поменшало хворих на ковід. Схоже, ми проминули черговий пік захворюваності. Та оскільки коронавірус постійно мутує, навряд чи ця ковідна хвиля була останньою.

Коронавірусна інфекція вже встигла лишити в українській мові свою лексику. Це й офіційні медичні терміни, які стали тепер загальновідомими, і розмовні слівця, до яких ми вдаємося в дружньому спілкуванні.

Сьогодні до вашої уваги — тлумачний словничок коронавірусної лексики. Цікаво, які з цих слів і висловів залишаться в активному вжитку після перемоги над ковідом?

***

АНТИВАКСЕР — супротивник обов'язкової вакцинації населення від коронавірусної інфекції.

АНТИКОВІДНИК — той, хто не вірить в існування коронавірусної інфекції або не згоден із запровадженими через її поширення протиепідемічні заходи.

АНТИКОРОНАВІРУСНИЙ, АНТИКОВІДНИЙ — 1) призначений для лікування або профілактики коронавірусної інфекції; 2) спрямований на протидію поширенню коронавірусної інфекції.

АНТИМАСКЕР — супротивник використання медичних масок в період пандемії.

АНТИСЕПТИК — противірусний засіб, який запобігає процесу інфікування.

БЕЗКОНТАКТНИЙ — здійснюваний без фізичного контакту з людиною.

БЕЗМАСКОВИЙ — який не використовує медичні маски як засіб індивідуального захисту в період пандемії.

БЕЗСИМПТОМНИЙ — той, у якого немає симптомів.

БЕЗСИМПТОМНИК — той, хто переносить коронавірусну інфекцію без яскраво виражених симптомів.

ВАКЦИНОДИСИДЕНТ — супротивник обов'язкової вакцинації від коронавірусної інфекції.

ВАКЦИНОФОБ — той, хто боїться вакцинації від коронавірусної інфекції.

ВІДДАЛЕНИЙ — переведений на віддалений режим роботи у зв'язку з карантином.

ВІРУСОНОСІЙ — носій коронавірусної інфекції.

ВІРУСОСКЕПТИК — той, хто сумнівається в існуванні пандемії коронавірусної інфекції, у правдивості інформації про неї.

ДИСТАНЦІЙКА — дистанційний режим навчання або роботи.

ДИСТАНЦІЮВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ — немедикаментозні протиепідемічні заходи (закриття місць скупчення людей, зниження кількості контактів тощо), спрямовані на запобігання поширенню інфекції.

ДИСТАНЦІЯ СОЦІАЛЬНА — збільшена відстань між людьми (зазвичай 1,5–2 метри) як протиепідемічний захід для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

ДОКОРОНАВІРУСНИЙ — який передує періоду пандемії коронавірусної інфекції.

КАРАНТИН АДАПТИВНИЙ— карантин під час коронавірусної інфекції, офіційні умови запровадження й дотримання якого в регіонах зубумовлені поточною епідемічною ситуацією.

КАРАНТИННИК — той, хто перебуває на офіційному карантині з огляду на підозру в нього наявності коронавірусної інфекції.

КАРАНТИНОФОБ — противник дотримання режиму самоізоляції і карантину.

КОВИДЛО — (ірон.) коронавірусна інфекція.

КОВІДНІ НАДБАВКИ — надбавки лікарям, які працюють з коронавірусними хворими.

КОВІД-БРИГАДА — спеціалізований підрозділ швидкої допомоги, що здійснює виїзди до хворих, які мають симптоматику коронавірусної інфекції

КОВІД-ДИСИДЕНТ — той, хто заперечує існування коронавірусної інфекції, нехтує профілактичними заходами, що вживаються для обмеження її поширення.

КОВІДІОТ — 1) той, хто нехтує профілактичні заходи, що вживаються для обмеження поширення коронавірусної інфекції; 2) той, хто надмір стурбований пандемією й купує товари першої необхідності із запасом на майбутнє.

КОВІД-ЛІКАРНЯ — лікарня, створена або перепрофільована для лікування хворих коронавірусною інфекцією.

КОВІДНА ПНЕВМОНІЯ — вірусна пневмонія, що розвивається як ускладнення коронавірусної інфекції й характеризується дуже важкими формами протікання, високою летальністю.

КОВІДНИЙ СЕРТИФІКАТ — документ про проведену вакцинацію від коронавірусної інфекції.

КОВІДНИК — 1) стаціонар, відділення стаціонару, створений або перепрофільований для лікування хворих коронавірусною інфекцією; 2) хворий або інфікований коронавірусною інфекцією; 3) лікар, який надає допомогу хворим коронавірусною інфекцією.

КОВІДНУТИЙ — хворий або заражений коронавірусною інфекцією.

КОВІДОЗНИЙ — про хворого коронавірусною інфекцією. Відкрити / Коментувати

2021-12-09 16:06:27 Відкрити / Коментувати

2021-12-09 16:01:38 На позначення найбільшої трагедії українського народу у ХХ ст. слово ГОЛОДОМОР почали використовувати не відразу. У 1932–1933 рр. західноукраїнська, українська діаспорна та світова преса використовувала терміни ГОЛОД, HUNGERSNOT, HUNGER, FAMINE, GŁOD. Пізніше, коли стали очевидними справжні масштаби та спланованість голоду, з’явилися назви ГОЛОДОВА КАТАСТРОФА, ШТУЧНИЙ ГОЛОД, НАВМИСНО ОРГАНІЗОВАНИЙ ГОЛОД.

Перше вживання слова ГОЛОДОМОР щодо подій 1932–1933 рр. зафіксоване в чеському часописі «Večernı́k P.L.», який 17 серпня 1933 року розмістив допис «Hladomor v SSSR».

Чеський іменник HLADOMOR (hlad «голод» +‎ mor «морити») побутував іще в ХІХ ст. зі значеннями «голод, голоднеча, голодні часи, масова загибель від голоду». Пор.: Hladomory z neúrody bývaly běžným jevem ve středověku «голод через неврожай був звичним явищем у Середньовіччя». У чеській мові є також слово HLADOMORNA «в’язниця для приречених на голодну смерть».

Очевидно, в українську мову іменник потрапив саме з чеської, адже в Чехії в міжвоєнний період проживала велика українська діаспора. У повоєнний час слово інколи вживали діаспорити: «Матір мою з чотирма дітьми таки замордували комуністичні народовбивці штучно влаштованим на Україні голодомором» (Кирило Штанько, «Полювання за людиною», 1947). Хоч основним терміном у діаспорних виданнях лишався ГОЛОД. Зокрема, саме так названо статтю про події 1933-го р. в діаспорній «Енциклопедії українознавства» (т. 2, 1957).

Цікаво, що в першій половині ХХ ст. слово ГОЛОДОМОР зрідка вживали західноукраїнські автори, але зовсім з іншим значенням — «зголодніла людина». Наприклад, у творах Юліана Опільського: «Голодомори сиділи по каварнях, п’ючи каву та їдячи татли по ситім та п'янім обіді» («Опирі», 1919), «Мої рудницькі пахолки ситше їдять та м’якше сплять, чим ваші західні голодомори» («Сумерк», 1922).

За часів УРСР сам факт голоду 1932–1933 рр. радянська влада вперто заперечувала, називаючи його «злісною вигадкою», «антирадянською пропагандою». У кращому разі згадували «певні труднощі з постачанням продовольства в окремих районах». Уперше публічно термін ГОЛОДОМОР ужив Іван Драч улітку 1986 р., виступаючи на з’їзді Спілки письменників України. У друці слово вперше з’явилося 18 лютого 1988 р. на сторінках газети «Літературна Україна».

Після проголошення незалежності України слово ГОЛОДОМОР почали широко застосовувати письменники, журналісти, історики, політики. У 1994 р. його вперше зафіксовано в лексикографії — «Орфографічний словник української мови» (1994). А 2006 р. термін з'явився в законодавстві (Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»), набувши юридично-правового статусу.

Термін ГОЛОДОМОР точніший за ГОЛОД, адже підкреслює штучність, організованість, запланованість цієї трагедії. З української мови слово запозичене в інші мови світу. Відкрити / Коментувати

2021-12-09 16:01:35 Відкрити / Коментувати

2021-12-09 16:01:18 Відкрити / Коментувати

2021-12-09 15:59:35 Тривалий час латинська мова слугувала засобом міжнародного спілкування в середньовічній Європі, особливо Західній та Центральній. Її широко використовували в римо-католицькій церкві, освіті, науці, дипломатії, торгівлі, частково в літературі та філософії.

Не випадково в усіх мовах Європи знаходимо лексичні запозичення з латини. В українську вони зазвичай потрапляли за посередництвом німецької та польської мов, в англійську — через французьку.

У результаті в українській та англійській мовах ті самі латинізми вимовляються по-різному, не завжди мають тотожні значення, хоч і зводяться до спільного джерела.

Сьогодні до вашої уваги 14 пар запозичень з латини. Можливо, вони допоможуть вам краще запам’ятати англійські слова.

БАТАЛІЯ — англ. BATTLE «битва» < лат. BATTUALIA «військові або гладіаторські змагання».

ВАЛ «насип» — англ. WALL «стіна» < лат. VALLUM «вал, насип з частоколом».

ГРІШ — англ. GROSS «великий, товстий» < лат. GROSSUS (DĒNĀRIUS) букв. «товстий» (динар).

КАПЕЛЮХ — англ. CAP «шапка; кепка, кашкет» < лат. CAPPA «головний убір».

КАРЕТА — англ. CAR «машина, автівка, вагон» < лат. CARRUM «віз, хура» (кельтизм).

КОК — англ. COOK «готувати їжу» < лат. COCUS «кухар».

КОШТ, КОШТУВАТИ — англ. COST «ціна, вартість; коштувати» < лат. CONSTĀRE «стати разом, непорушно; складатися з чогось; коштувати».

ЛІТЕРА — англ. LETTER «буква, лист» < лат. LITTERA «буква, почерк, освіченість».

МОНЕТА — англ. MONEY «гроші» < лат. MONĒTA «монета, гроші; монетний двір».

ПАПІР — англ. PAPER «папір, аркуш, газета» < лат. PAPӮRUS «папірус» (грецизм).

РЕШТА — англ. REST «залишок» < лат. RESTUM «решта», RESTĀRE «залишатися, зберігатися».

ТУРБУВАТИ — англ. DISTURB «хвилювати, тривожити, непокоїти» < лат. TURBĀRE «хвилювати, розладнувати, тривожити».

ФАСАД — англ. FACE «обличчя» < лат. FACIЕ̄S «лице, обличчя».

ЧЕРЕШНЯ — англ. CHERRY «вишня, черешня» < лат. CERASUS «вишня». Відкрити / Коментувати

2021-12-09 15:59:31 Відкрити / Коментувати

2021-12-09 15:58:15 До Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України надходять численні запитання щодо доцільності вживання новітніх фемінативів у сучасній українській мові. Пропонуємо короткий коментар на цю актуальну тему.

***

Активізацію вживання й творення фемінативів різною мірою спостерігаємо в усіх слов’янських (найменше — у російській) і в багатьох неслов’янських мовах. Таку тенденцію помітно насамперед у мовленні ЗМІ та соцмереж. Вона зумовлена дедалі більшою участю жінок у суспільному житті та прагненням відобразити це в реформуванні й оновленні словникового складу мови.

В Україні розширення спектру фемінативів сприймають по-різному: від захоплених відгуків на зразок «нарешті жінка матиме свої власні назви в мові» до звинувачень на адресу ініціаторів цього руху у творенні ще однієї «новомови».

Прихильники фемінативів апелюють до того, що в українській мові є давня традиція давати окремі позначення чоловіків і жінок за ознакою професії, заняття, соціального стану і т. ін. (УЧИТЕЛЬ / УЧИТЕЛЬКА, ГОСПОДАР / ГОСПОДИНЯ, МАЙСТЕР / МАЙСТРИНЯ та ін.) і є словотвірні засоби, які дозволяють розширювати цю традицію.

Їхні опоненти слушно вказують на те, що механічне тиражування фемінативів не позбавлене ризиків.

По-перше, у сприйнятті органічного носія української мови це часто призводить до творення неприродних слів на зразок ВОЖДИЦЯ, ВОРОГИНЯ, МАТЕМАТИКИНЯ, МЕРКА, ПОЛІТИКЕСА тощо, до фонетичного й структурного насилля над мовою.

По-друге, акцентування гендерних відмінностей може позбавляти висловлення змістової чіткості та однозначності. Коли йдеться радше про посаду, професію, рід занять тощо, а не про конкретну особу, традиційно вживають форми чоловічого роду: «вчитися на стоматолога», «звернутися до адвоката», «вибори президента», «статус депутата» і т. ін.

У контекстах, де відповідне слово виступає в найбільш загальному значенні, вживання фемінатива може викликáти двозначність або вводити в оману. Наприклад, у висловленні «вона є однією з кандидаток на посаду міністра», не зрозуміло, чи є, крім кандидаток, ще й кандидати чоловічої статі. Подібна двозначність виникає у висловленнях на зразок «друга міністерка у справах ветеранів», «вона входить до п’ятірки найвизначніших українських економісток» і т. ін. Коли йдеться про конкретну особу, уживання фемінатива здебільшого не викликає двозначності, наприклад: «нараду відкрила заступниця міністра економіки».

Прихильники гендерного реформування мови нерідко посилаються на «Український правопис» у редакції 2019 року, що нібито санкціонував широке творення фемінативів. Однак це твердження не має об’єктивних підстав. Відповідний розділ правопису (§ 32, п. 4) лише наводить мовні засоби, за допомогою яких в українській мові протягом багатьох десятиліть, а то й століть, утворюються слова на зразок СПІВАЧКА, ПОРАДНИЦЯ, КРАВЧИНЯ, ПОЕТЕСА та ін. Правопис відображає те, що вже усталилося в українській мові, він не дає рекомендацій щодо творення фемінативів-неологізмів.

Мова щоденно реагує на суспільні запити. Процес фемінізації лексикону значною мірою відбувається незалежно від ставлення до цього явища мовознавців. Варто пам’ятати, що творцем мови є народ, а в ньому багато і прихильників / прихильниць розширення діапазону фемінативів, і його противників / противниць. Отримання суспільної санкції на входження тих чи тих слів у національний лексикон потребує часу. Уживання новітніх фемінативів саме зараз проходить соціальну апробацію.

Чи доцільно запроваджувати паралельні слова-фемінативи для всіх «чоловічих» іменників? Які словотвірні засоби мають використовуватися для цього в кожному конкретному випадку? Які з новітніх фемінативів увійдуть до словника нормативної української мови? Це питання, на які може відповісти лише майбутнє. Відкрити / Коментувати

2021-12-09 15:58:11 Відкрити / Коментувати

2021-12-07 20:10:33 Відкрити / Коментувати