Ви помітили, як багато людей зараз перейшли на українську? Д | Українка про українське

Ви помітили, як багато людей зараз перейшли на українську?

Для кого не спрацьовувала “лагідна українізація” та “хард” версія — спрацювала війна. Більшого харду для переходу вже й не знайдеш.

Мова набула нового статусу — розпізнавального. “Не можеш вимовити “паляниця”? А ти часом не москаль?”

У старих фільмах незнайомців питали, якої вони віри (щоб одразу відокремити “невірних”). Зараз достатньо почути, якою мовою говорить людина.

Я нині бачу злість і нерозуміння, коли це мова російська. Я розумію цю злість. Я теж злюсь.

Ніколи ще російська не була такою огидною для мого слуху, як зараз.
Я враз розлюбила всі вірші російською. Так моїй психіці легше. Не зараз. Мені це точно не потрібно зараз.

Ті, хто починають говорити українською зараз — роблять це тому, що це логічно. Тому що не хочуть бути “як вони”. Тому що “вони” — це люди бездушні та пасивні (найгірше поєднання якостей, яке можна зустріти).

Я стою на тому, що зміна мови — це замало. Москаля в собі треба вбити.

Він у хитрості, у любові до хабарів і беззаконня. У вмінні проскочити без черги, бо “мені можна”. Він у боязні стати помітним, сказати непопулярну думку вголос, знаючи, що тебе точно почують. Москаль у перекладанні вини на владу, бо ж “я людина маленька”. Москалю всі винні — особливо держава. Москаль любить жалітися. Москаль легко зраджує. Москаль не має моральних авторитетів.

Москаль говорить російською. Москаль називає цю мову рідною.

Не будьте як москаль. Ні за якостями, ні за мовою.

Прямо зараз повертайтеся до української. Повертайтеся до себе.

#ксеня_про_мову