Можна прожити і без собору, і без пісні, і без Рафаеля. Без усього можна, на чому висять охоронні таблиці і на чому їх нема. Можна "Анну Кареніну" читати в екстракті, на півтори сторінки тексту. Але чи залишилися би ми тоді у повному розумінні слова людьми? Чи не стали б просто юшкоїдами, пожирачами шашликів? Тяглом історії?
Олесь Гончар «Собор» 1968
«Хотілося сказати слово на захист того, що було виплекане творчим генієм народу. Було бажання також сказати і про такі негативні явища, як пустодзвонство, кар'єризм, нехтування народною мораллю» - пише автор.
Роман був гостро критикований, оголошений невдалим, майже 20 років не видавався. Причиною було те, що, митцям тоді дозволялося описувати лише позитивні явища у житті суспільства.
Але, одночасно, критика роману стала каталізатором дисидентського руху на Дніпропетровщині.
Тарас Шевченко « Вознесенський собор в Переяславі» 1845
Напис рукою Шевченка: Вознесенскій соборъ въ Переяслави (построенный Гетманомъ Мазепою. 17 в.)
