Двоє якихось проходили поблизу, посміялись, постояли біля стовпа, на місці колишньої дзвіниці, де тепер тільки уламок рейки висить. Один чимось ударив по рейці, сказав:
— Який звук нікчемний… Казармений… Звук сірих буднів…
Олесь Гончар «Собор» 1968
Роман «Собор» зачіпає також історичну долю та роль пам’яток культури, які у творі символізує храм, збудований у 17 столітті козаками-запорожцями. Дзвіниця храму колись сповіщала про радість свята, а рейку замість дзвонів повісили для биття на сполох.
Така метафора автора, тривога замість радості, дуже співзвучна «сірим будням» українців сьогодні. «Казарменний» звук сполоху має свою історію, про яку я дізнався на ютубі «Чайконуті думки» ТУТ
. Історія несподівана та цікава! Можливо, це допоможе краще справлятися з сірими буднями.
Спробуйте, знання заспокоює! Андрій Антонюк «Богопільські дзвони»
