Маркетинг по-українськи

2022-02-26 15:18:05 ​​Немає часу нічого пояснювати. Останні пів року життя кардинально змінилися і я планувала відновлювати блог у березні, але, як розумієте, тепер не до того. Сьогодні наш колектив максимально включається хто, чим може. Хтось переводить зарплату на допомогу армії, хтось волонтерить, хтось пішов в ТРО, хтось запускає інформаційні кампанії на закордон, хтось ДДОсить, хтось шукає мітки по місту. З нашої команди ніхто не втік закордон і ніхто не лишається осторонь. Я знаю, що тут більшість таких.

Я страшно пишаюся українцями і нашими військами. А поки коротко, чим можна зайнятися на вихідних, якщо не записалися в ТРО чи ЗСУ. Деталі за посиланням, бо Телеграм свариться на публікацію: https://ukrainian.marketing/blog/personal/yak_dopomogti_ukrayini/

Якщо є, чим доповнити, то пишіть мені, статтю буду розширювати @tetiana_marketing Відкрити / Коментувати

2021-09-27 20:00:46 ​​Я досить часто чула цитату: «If you’re not paying for the product, then you are the product.» (якщо ви не платите за товар, то ви і є товар). І найбільш актуальною ця цитата є для соцмереж. Ми, як рекламодавці, купуємо у соцмережі увагу наших потенційних чи поточних споживачів і саме ми, рекламодавці, є клієнтами Фейсбуку, Інстаграму та Тіктоку.

Щоб утримувати увагу наших споживачів, соцмережі необхідно створювати умови, за яких вони матимуть мотивацію не тільки повертатися, але і проводити там більшість часу. Чим більше ми всі сидимо у соцмережах – тим більше ми переглядаємо реклами і тим більше соцмережі заробляють.

То ж як нас до того стимулюють?

У всьому винен дофамін.

Всі ми так чи інакше чули, що таке дофамін. Багато статей в укрнеті чомусь стверджують, що він виділяється у момент, коли ми отримуємо щось приємне для себе — смачну їжу, секс, визнання, тощо, але це не так. Якщо спростити — це нейромедіатор, який є ключовим у нашій системі мотивації. Мозок виробляє дофамін, якщо ми визначаємо певну мету, в результаті якої отримаємо винагороду, і ця речовина допомагає сфокусуватися на її досягненні.

У результаті експерименту Роберта Хіта з Тулейнського університету з'ясувалося, що якщо мозок позбавити дофаміну, він як і раніше продовжить отримувати задоволення від солодкої їжі. Однак, без нього людина втратить привабливість будь-яких винагород і не буде нічого робити для досягнення цілі. Таким чином, було виведено, що дофамін відповідає за передчуття задоволення. Дофамін допомагає нам не просто робити правильний вибір, який дозволить отримувати винагороду, але і мотивує нас до певних дій, без яких ми мети не досягнемо — наприклад, купити продукти і приготувати собі їжу.

У іншому дослідженні професор Стенфордського університету Брайан Кнутсон поміщав учасників у томограф і напрацьовував у них умовну реакцію: коли на екрані з'являвся певний символ, вони могли виграти грошовий приз. Щоб його отримати, потрібно було тиснути на кнопку. Незабаром, коли люди бачили символ, активізувалася система підкріплення у мозку і виділявся дофамін. Але при виграші ця область мозку затихала. Кнутсон довів, що дофамін відповідає за передчуття, а не за винагороду.

Коли ми говоримо про формування залежностей, то найчастіше говорять про собак Павлова. Але я вважаю це несправедливим, оскільки в експерименті цього вченого тварини не мали жодних можливостей впливати на хід експерименту, а у випадку із залежностями – ми самі приймаємо рішення про наші дії. Саме можливість волевиявлення характеризує оперантну поведінку, і коли ви будете шукати про неї інформацію, то часто будете наштовхуватися на вченого Берреса Фредеріка Скіннера.

Особливістю оперантної поведінки є те, що спочатку ми маємо зробити певну дію, щоб отримати певний стимул до цієї дії (винагороду), а не навпаки. Так, в школі за хорошу оцінку ми маємо зробити якісну роботу, а не спочатку отримуємо бал, а потім маємо виконати вимоги, які відповідають цьому балу. Думаю, тут ви усвідомили, до чого була частина з дофаміном.

Згідно з його твердженнями, підкріпленням є будь-яка подія, яка, поєднуючись з певним видом поведінки, буде робити її частішою. Щоб визначити певну кореляцію між типами підкріплення і типами поведінки, він зробив безліч експериментів. Але під це має бути окрема стаття.

Його дослідження дуже добре дають зрозуміти, що соцмережі в принципі задизайнені так, щоб викликати залежність, про що і поговоримо далі: https://ukrainian.marketing/blog/povedinkova-psixologiya/pozitivne-pidkriplennya-v-socmerezhax-abo-yak-socmerezhi-viklikayut-zalezhnist/ Відкрити / Коментувати

2021-09-12 20:00:21 ​​Секс продає?

Як ви вже, певно, знаєте, цього тижня Верховна Рада ухвалила законопроект, який забороняє використовувати у рекламі твердження і зображення про перевагу однієї статі над іншою та стереотипи про роль чоловіка й жінки. У тому числі, під дію закону потрапляє реклама, яка об`єктивізує жіноче чи чоловіче тіло.

Частина маркетологів поставилися до закону негативно. Деякі у подібних ситуаціях навіть цитували Огівлі: «Якось мій брат Френсіс запитав редактора лондонської газети «Дейлі Міррор», справжнього кокні, які фотографії більш інших привертають увагу читачів. Він відповів: «Діти, тварини та секс». З тих пір у світі реклами нічого не змінилося.»

Але є різниця між «звертає увагу» та «продає», про що свідчать різні дослідження і на що сам же Огівлі неодноразово звертав увагу своїх читачів.

Джон Віртц, професор реклами в Іллінойському університеті, об'єднав дані 78 досліджень, які проаналізували ефективність сексуальних образів у рекламі. Дослідження виявило, що аудиторія не могла згадати назву бренду та не мала наміру купити продукт, якщо рекламна кампанія апелювала до сексуальних образів. Автори дослідження вказали: «Ми виявили буквально нульовий ефект на намір учасників купити продукт в рекламі з сексуальним контентом. Твердження, що секс продає, невірно. Немає ніяких ознак його позитивного ефекту.»

Друге дослідження, про яке хотіла би розповісти, показало ще більш цікаві результати, бо цього разу порівняли враження від реклами сексуалізованої та звичайної для представників різної статі. Про нього та інші дослідження читайте за посиланням: https://ukrainian.marketing/blog/povedinkova-psixologiya/seks-prodaye/ Відкрити / Коментувати

2021-09-01 20:30:00 ​​Вітаю з Днем знань! У зв`язку з таким інфоприводом розповім трошки про книгу, яку я часто називаю підручником для бізнесу — це "Масштабування бізнесу" Верна Гарніша. Я її ніколи не бачила у ТОПах і особливо нічого не чекала. Яким же було моє здивування, коли майже після кожної глави у мене був чек-лист по тому, що можна покращити в компанії.

Жодних мотиваційних спічей, афірмацій чи успішного успіху. Жодних «секретів» або простих схем, як заробити мільйон за місяць. Просто сувора правда, від якої часом сумно і боляче.

Чому підручник?

Бо у кожній главі є таке собі домашнє завдання – це або питання, на які треба сформулювати чітку відповідь, або таблиці, які треба заповнити. І, скажу чесно, що займатися тим всім доводиться себе змушувати. Бо більшість відповідей не лежать на поверхні. Взагалі.

А якщо ви дійсно хочете результат, то не поспішайте відповісти на запитання самі. Попросіть колег заповнити ті самі таблиці та надати власні відповіді. Ви можете здивуватися, наскільки різне бачення компанії у різних членів вашої команди, навіть якщо до цієї книги ви були впевнені, що всі тримають один курс і ледве не читають думки один одного.

Саме ось ця «прикладна» складова та відсутність можливості відповісти абстрактно (бо там потрібні конкретні цифри та імена) змусила мене відчувати то ненависть до неї, то палку любов.

Найпрекрасніше у книзі, звичайно, практична частина. Але ось деякі з ідей (вирішила не писати прямими цитатами), які мені імпонують:

1) Якщо у вас за певний напрямок робіт є кілька відповідальних – вітаю, у вас нуль відповідальних за цей напрямок.

2) Беріть менше людей і платіть їм більше.

3) Наради повинні мати свій ритм – не чекаємо тих, хто запізнюється, не переносимо, бо хтось не може, не даємо більше часу, якщо хтось не встиг вкластися у таймінг. І так. Більше людей (на нараді) – менше самих нарад.

4) Якщо маєте сумніви з приводу якогось співробітника – уявіть, що він вперше подається на співбесіду, але ви про нього знаєте стільки же, скільки зараз. Якщо не відповіли би однозначне «так» – звільняйте.

5) Найкращі менеджери думають не про те, як мотивувати людей, а про те, як їх не демотивувати.

6) Люди приходять в компанію, а йдуть від менеджера.

7) Кожна обіцянка бренду має підкріплюватися відповідними гарантіями. Обіцяєте на сайті швидку реакцію на звернення? А чи є гарантії, що відповідь на звернення буде швидка? А швидка – це скільки? А якщо не буде відповіді протягом цього часу, то що? З брендами, як зі стосунками – краще не обіцяти нічого, ніж обіцяти, а потім не виконувати.

8) Компанія, яка розвивається – це компанія, яка навчає.

Раджу прочитати книгу двічі – один раз, щоб зрозуміти, про що мова. Другий, щоб втілювати все на практиці. Приємного!

Також цікаво, якщо обрати якусь одну тему, яка вам категорично не цікава на цьому каналі, то якою вона була би? Відкрити / Коментувати

2021-08-24 12:01:18 ​​Почала би з того, що мені набридло. Набридло пояснювати, чому ми платимо податки, хоча конкуренти не платять. Чому ми не працюємо з Росією, хоча інші конкуренти працюють. Чому ми посилаємо всі проєкти мікрокредитів, гадалок, астрологів, торгашів БАДами та МЛМ. Чому ми не беремо хабарі, коли пропонують, щоб виграти чи взяти участь у тендерах. Час від часу прилітають питання, навіщо ми самі собі, як компанії, наносимо, здавалося би, збитки та не користуємося шансом. Часом навіть кажуть, що ми не принципові, а просто дурні. І це дуже часто ті самі люди, які щиро вважають себе патріотами – цитують Кобзар, раз на 5 років ходять на мітинги, пишуть сьогодні сльозливі дописи про незалежність України.

Я бачила багато визначень патріотизму, але лише тільки одне припало до душі. Зараз буде не дослівна цитата з «45 татуювань особистості», але суть така: патріотизм – це коли ти якісно робиш справу, якою займаєшся. Я би сюди лише додала: «якісно робиш справу, якою займаєшся, в рамках закону та з думкою про людей, на яких результат твоєї справи впливає прямо чи опосередковано». Тут я аж відчуваю, як деякі з вас не погоджуються.
Але я вважаю, що наша відповідальність за добробут країни, як маркетологів, підприємців, айтішників, дизайнерів, менеджерів, тощо – не менша за відповідальність політиків. Чому?

Бо крім того, що ми щодня стикаємося з поганою чи не дуже інфраструктурою, наслідками політичних рішень – ми щодня так само стикаємося з українськими брендами та їх продуктами. Вони всюди – у смартфоні, на кожному борді, у кожній організації, на прилавку кожного магазину. І тому саме ми з вами можемо зробити країну місцем, де хочеться жити. Або ні.

Коли твій день – це хамство персоналу, глючні мобільні додатки, невиконані обіцянки компаній, низькокваліфіковані спеціалісти – тобі не хочеться залишатися у цьому середовищі. Бо кожне погане слово, кожен косий погляд, кожен обман, баг чи брак, кожна несмачна страва в ресторані чи погане обслуговування у перукарні залишають неприємний осад, аж доки ти не вирішиш, що з тебе досить. Коли ви відчуваєте, що немає на кого покластися – ані у держструктурах, ані в комерції, бо всі замість того, щоб робити свою роботу правильно та віддано – лише роблять видимість роботи… хіба не це спонукає багатьох виїхати за кордон?

Уявіть Україну, де політики якісно виконують свою роботу з думкою про громаду, де кожен підприємець та маркетолог чесний, де ваші діти вчаться у фанатів своєї справи, де ви лікуєтеся у суперспеціалістів, які провчилися без хабарів. Де немає дрифтів по Софіївській, бо люди, в першу чергу, думають про людей та наслідки. Уявіть країну, де кожен робить свою роботу якісно і з думкою про інших. Платить податки, бо розуміє, що з них будуються нові дороги та школи. Використовує гроші платників податків раціонально, бо він професіонал. Надає якісний сервіс, бо саме такий сервіс робить життя всіх навколо трохи щасливішим. Перемагає на змаганнях, створює продукти світового значення, діє в рамках правил та закону. Де кожен розуміє свою відповідальність та має професійну гідність. Відповідальність і як спеціаліста, і як громадянина.

Хіба не це той самий патріотизм, якого ми гідні? Хіба не такий патріотизм зробить наше життя кращим?

Деякі вважають, що разове відвідування мітингу дає їм статус патріота до кінця своїх днів. Що якщо вони знають мову і десь собі причепили жовто-блакитну стрічку, то вони патріоти, але це не так. У мене на рюкзаку висить значок NASA, але не дає мені приналежність до NASA. Бо твою приналежність до чогось визначає те, що ти робиш і як ти це робиш – з дня у день.

Для мене чесний маркетинг – це також патріотизм, бо завдяки ньому українці мають сервіс, який робить їх буденність радіснішою, мають продукти, які задовольняють їх потреби, мають емпатичні бренди – які дослуховуються та цінують думку.

І тому, крім припинення війни, я побажаю на День Незалежності побільше людей навколо, які роблять свою роботу якісно – з любов`ю до своєї справи, з повагою та турботою про вас. По всій вертикалі влади, по всій горизонталі 603 548 км² нашої країни. Відкрити / Коментувати

2021-08-04 22:01:53 ​​Вечір добрий. А перед сном читаємо дайджест. Що у нас сьогодні?

• Рейтинг українських сайтів
• Брендинг Хортиці
• Борщ у стратосфері
• Facebook втрачає аудиторію у великих містах України
• Туристичний ролик України
• Мила кампанія від Червоного Хреста
• Круте дослідження про чутливість до цін
• Дослідження OLX про онлайн-користувачів
• Оновлення соцмереж
• Сімейний бізнес VS традиційний – хто виживає довше
• Дослідження, де Тікток розповідає, який Тікток крутий

Приємного! І голосуємо, яка комунікація сподобалася більше.
Читаємо тут Відкрити / Коментувати

2021-07-29 21:33:06 ​​Одне зі стандартних питань, яке задають наші менеджери з продажів: «У вас є брендбук чи логотип?». І тут зазвичай відбувається найцікавіше. У більшості випадків, коли нам кажуть, що брендбук є – нам кидають PDF, де на першому слайді логотип і ще на трьох 3-4 мокапи з тим самим логотипом. Як правило, серед мокапів обов`язково чорна візитівка з тисненням золотою фольгою і ще кілька варіантів з випадковими кольорами чи, буває, і шрифтами.

Найскладніше у такі моменти пояснювати, що у клієнта не те щоб немає брендбуку, але навіть і логотип повноцінно не дороблений. Бо про яку впізнаваність ми кажемо, якщо колір змінюється, як на новорічній гірлянді, а шрифти покривають весь діапазон від Arial і Comic Sans до Lobster і Times New Roman.

Почнемо з того, що таке бренд, бо це є найважливішим елементом у цій екосистемі термінів.

Я вже трошки згадувала про це, але повторюся, що бренд – це сукупність асоціацій про комерційну чи некомерційну організацію, людину, державу, тощо. Створити цілісний бренд майже неможливо, бо той меседж, який ви передаєте в рекламній комунікації, завжди буде «прикрашений» власним досвідом людини. Якщо людина отруїлася кентукі-куркою, то навряд вона буде всім розповідати, що «It’s Finger Lickin’ Good». Якщо споживач діабетик або просто не полюбляє солодкі напої, то навряд слоган Coca-Cola «Open Happiness» відгукується у його серці. Кожна відповідь (або її відсутність) вашої техпідтримки, кожна покупка у вашому магазині, кожен факап та тріумф у соцмережах чи навіть просто посмішка прибиральниці у закладі – це все вплине на бренд. Купа і купа факторів, які так складно контролювати.

Але якщо знати, на що робити акцент в комунікації і кому доносити меседжі, бути цілісним і послідовним на всіх «точках дотику» з клієнтом, то на бренд може вплинути.

Тут на сцену виходить брендбук. Це Біблія бренду. Книга, у якій прописані “священні” закони компанії, організації чи, навіть, адміністративної одиниці – візуальні та ціннісні. Все інше, від логотипу до гайдлайну, є складовими брендбуку. А він – це більше, ніж ці складові, і не суто за рахунок синергії. Тому давайте почнемо з найменшого. Далі буде зрозуміліше.

Продовження за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-07-15 21:00:37 ​​Колись в одній книзі я прочитала, що сильна компанія — це не сім‘я, а футбольна команда. Тоді мене це нереально обурило, і справа навіть не в тому, що я на той момент не любила футбол. Мені здавалося, що єдина причина динамічного росту з 2 до 40 співробітників та кількості клієнтів з кількох до сотень, єдина причина комфортних умов роботи, єдина причина, чому я так обожнюю свою компанію — це та сама “сімейність”. Але коли нас стало 40 — щось дійсно пішло не так.

Взагалі про фейли дуже складно розповідати. У світлі “успішного успіху” ти виглядаєш, як мінімум, невдахою, але саме пропрацювання своїх фейлів та підбиття підсумків дозволяє вийти на новий якісний рівень. Отож, з березня у моїй команді лишилося менше половини “старого складу” — всі інші або пішли, або були звільнені, і це при тому, що весь період карантину і довгий час до нього колектив не змінювався взагалі. Інші команди також потрапили у зону турбулентності. І одна з причин, крім зовнішніх, були роздуті “сімейні цінності”.

Чому “Сімейна компанія” гірше за команду.

1. Все сприймається надто особисто.
Коли тобі роблять зауваження керівники, то це зазвичай сприймається...як зауваження. Ти розумієш, що накосячив і тобі потрібно зробити наступного разу краще. Коли це вже твій хороший друг, то критика може сприйматися як особиста образа. Тому деякі замість того, щоб врахувати все і виправлятися, починають з`ясовувати стосунки та кидати “обідки”.

2. Членів сім‘ї важко звільнити
Помічали за собою, що якщо людина працювала в колективі менше місяця, то рішення про її звільнення приймається миттєво — щойно виникає розуміння, що спеціаліст не підходить. Але якщо з тих чи інших причин людина затримується на кілька місяців, то рішення про звільнення з кожним місяцем стає пропорційно важчим. Знаходяться завжди причини — у когось проблеми в сім`ї, хтось круто грає в покер, хтось просто приємна людина, яку дуже і дуже шкода. Часто доходило до того, що в колективі тільки і обговорювали, що спеціаліст Х далекий від ідеалу, як Путін від лібералізму, але тягнули до останнього і в результаті людина звільнялася сама.

3. Сім‘ї багато чого пробачаєш
Правила мають бути одні для всіх. “Сімейність” майже завжди конфліктує зі здоровою бюрократією. Якщо, наприклад, у колективі заборонено підвищувати голос на клієнта, то звільнений має бути кожен, хто не дотримується правила. Так, це може бути найкращий менеджер або просто серце колективу. Так, клієнт був сам винен, а спеціаліст “не хотів”. Але якщо вводити правило і хтось має право його порушувати, то порушуватися воно буде постійно, хоч тобі штрафи та щоденні спічі в спільних чатах.

4. Цінність хороших людей вище за цінність компанії
Замість того, щоб шукати під критичні завдання спеціалістів, ти шукаєш роботу для хороших людей. Якщо роботи стає менше, то її висмоктують з пальця, намагаються шукати способи перекваліфікації та будь-що, щоб не “кинути” хорошу людину. У нас це ніколи не було роздуто аж так, але часто зустрічала, як в сімейних компаніях були спеціалісти, які не мали жодних формальних обов`язків і їх існування жодним чином не впливало на робочі процеси.

5. Усюди зрада
Якщо хтось приймає рішення рухатися далі — власний бізнес, інша компанія, інше місто, то у 90% випадків це призводить до депресивних настроїв та відчуття, що нас кинули. Для команди нормально змінити одного сильного гравця на іншого — не менш сильного. Новий гравець — це можливість грати по іншому, відкрити нові горизонти. А для сім`ї складно прийняти, що дочка вже виросла і має піти. Навіть якщо вона наркоманка і здала прикраси бабусі в ломбард.

Продовження за посиланням: https://ukrainian.marketing/blog/personal/family_vs_team/ Відкрити / Коментувати

2021-07-04 21:25:00 ​​А перед сном можна трошки почитати дайджест – як завжди, коротко про головне:

•Звіт від YouTube про тренди
•Переможні роботи українців на Каннських левах
•Офіс Apple в Україні
•Закон, який змусить платити за онлайн-рекламу більше
•Дослідження e-commerce в Україні
•Скандал навколо Fozzy Group
•Найгарніша книжка України

До речі, надалі планую випускати дайджести раз на місяць, і більше присвячувати часу статтям про маркетинг. Бо час від часу просто не вистачає по-справжньому цікавих подій, досліджень та новин.

Як ви думаєте, чи справедливо звільнили Славу Баранського? Відкрити / Коментувати

2021-07-02 22:02:45 ​​Зараз, особливо в літній сезон, багато дискусій навколо того, як так вийшло, що жінкам необхідно голити все волосся на тілі? Хтось звинувачує всю чоловічу стать, хтось – масонів, хтось маркетинг. Я схиляюся до останнього, і далі розповім, чому.

З однієї сторони, гоління використовували ще у «древніх» цивілізаціях, щоб запобігти зараженню вошами та іншими паразитами.

Час від часу воно входило у моду. Так, у давньому Єгипті та за часів Олександра Македонського на випадок війни чоловіки голили голови, щоб уникнути обезголовлювання під час бою. Ворога з волоссям на голові було простіше схопити у вирі битви. Вже на той час голений чоловік асоціювався з прогресом та цивілізацією, а борода та «патлатість» з рабством, дикунством та варварством. А у Давній Греції жінка без волосся на тілі асоціювалася з богинею, що також створювало певний тренд.

Ближче до Середньовіччя мода на гоління трошки ослабла, особливо серед жінок. Консервативний одяг не створював необхідності видаляти волосся зі всього тіла, щоб відповідати нормам чи моді.

Які бренди створили тренд на гоління для чоловіків та жінок? До чого тут Max Factor та нейлон? Хто такі J Sisters? Читаємо та дивимося на сайті. Буде багато прикладів реклами 90-х та цікавих фактів: https://ukrainian.marketing/blog/marketing/chomu-golinnya-dlya-zhinok-stalo-normoyu/ Відкрити / Коментувати