​Нью-Йоркська група: Богдан Бойчук Як уже було сказано, всі в | Літературне ток-шоу

​Нью-Йоркська група: Богдан Бойчук

Як уже було сказано, всі вони виїхали з України через війну. Це були ті діти, які вже побачили десятки смертей і досі жодного весілля. То як думаєте, про що вони будуть писати?

Так, пан Бойчук, Тарнавський - це ті люди, які на тусовках травлять чорнушні жартики, перебухають любого, а під ранок сидять самі на кухні наодинці зі своїми гризотами.

Саме про ці внутрішні болі, які вони з дитинства несуть у серці, і є їхня поезія. Та й проза також:

Біля криниці Собєського я побачив жінку, яка лежала посеред вулиці, розкинувши руки. Її голова була розірвана пострілом, а з чашки тягнулася застигла кров і клапті липкого волосся. Збоку лежала відкрита торбинка, з якої сипались шпильки, коралі, гребінець…

Окрім смерті, у Бойчука в творах багато ніжності, любові та навіть еротики. Але ніжне, підліткове, трепетне кохання постійно натикається на смерть та жорстокість. Ви можете читати цілий абзац, або строфу про соски та пристрасні подихи, а в кінці - про кишки, скляні очі та гестапо.

Чекатимеш в вільготі ночі,
замочиш тіло в холодінь,
передчуваючи уста дівочі,
засмаглі і тверді.
замість спомину
падаєш
в розвалені квартали
в іржу що з року в рік
вгризається у крокви

..........................................

Трошки про життя Бойчука:
у 13 років втратив мати (туберкульоз); у 17 його вивезли німці як остарбайтера;
у 22 переїхав у США;
у 23 - сам захворів на туберкульоз і 3 роки пробув у санаторії;
у 27 познайомився із Юрком Тарнавським;
у 30 - отримав диплом і став працювати електроінженером;
у 31 - став співзасновником Нью-Йоркської групи
у 73 наважився остаточно повернутися в Україну;
у 89 - помер.