Якби не війни, ми могли б ніколи не побачити книг Ернеста Гемі | Андер Кавер

Якби не війни, ми могли б ніколи не побачити книг Ернеста Гемінґвея.

Бойові дії подарували письменнику найвідоміші сюжети. Хоча фактично він був не військовим, а проходив війни як представник Червоного Хреста, а згодом — як журналіст. Попри те, побачене та почуте там вплинуло не його подальшу творчість.

Власне поранення в ноги Гемінґвей переніс на персонажів книг «І сонце сходить» та «Прощавай, зброє». У другий він додав ще один епізод зі свого життя — роман із медсестрою в госпіталі.

Журналістська робота на війні в Іспанії забезпечила Гемінґвею сюжет для п'єси «П'ята колона» та для найдовшого роману «По кому подзвін», який одразу ж був екранізований та увійшов до списку «100 книг століття за версією "Le Monde"».

За життя Гемінґвей встиг побувати на 5 фронтах. Романи про війну принесли Ернесту неабияку популярність, адже він показав спільний досвід цілого покоління.

Літературні вигадки Гемінґвей зробив частиною свого образу. Він сам та його друзі перебільшували подвиги письменника, що страшенно ускладнило роботу для біографів.

Шукаючи роботу в «Star Weekly», він розповів редактору історію про бій з італійським спецназом під час Першої світової та про поранення від вибухів мінометів і кулеметного вогню. Навіть показав другу найвищу нагороду Італії за доблесть. Звісно, Ернеста одразу ж узяли на роботу.

Згодом виявилося, що історія вигадана, а медаль отримана за допомогу пораненим. Але на момент викриття Гемінґвей уже був відомим писменником.