Мистецтво виховання

2023-04-20 17:27:01 8 помилок, яких припускаються батьки

Крім описаних вище неправильних реакцій на дитячу злість, батьки припускаються низки інших помилок:

звинувачують дитину (невдячний, не поважаєш матір);
ігнорують;
маніпулюють своїм здоров'ям (після твоїх витівок у мене серце болить);
залучають третіх осіб, щоб присоромити дитину;
не хочуть розбиратися в причинах злості;
тиснуть авторитетом (ще якась комашка сміє рот відкривати);
роблять далекосяжні висновки (зла дитина виростає хамом);
нав'язують свою думку про причину злості.

Ці помилки погіршують ситуацію: дитина навчиться придушувати або, що ще гірше, приховувати від батьків свою злість. Але обов'язково знайде спосіб дати вихід цій емоції. Наприклад, зриватиме злість на оточуючих (ровесниках) або на собі самій.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-20 14:05:07 Розумні заборони

Визнати право дитини на злість - не дорівнює потуранню і самоусуненню батьків від виховних заходів. Але це розуміють далеко не всі дорослі, і часто впадають у крайнощі: або забороняють дитині виражати негативні емоції, або дозволяють істерити і психувати з найменшого приводу.

Можливо, в дитинстві їх дуже сильно обмежували в цьому, тому своє батьківство вони ототожнюють із повною свободою самовираження дітей.

Але розумні заборони все ж мають бути. Якщо ви бачите, що в дитини спалахи злості виникають через незадоволені бажання, потрібно терміново міняти підхід до виховання і встановлювати адекватні обмеження.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-20 11:55:05 Як реагувати на дитячу злість

Найчастіше злість дитини спрямована на батьків. Їй можуть не подобатися заборони або вчинки дорослих, рішення, в яких не врахували її інтереси. Але варто пам'ятати, що саме на батьках дитина відточує навички комунікації. Що ближча людина, то простіше їй довірити свої емоції. Навіть негативні.

Як же реагувати на злу дитину? На перший погляд, злість потрібно присікати/придушувати. Але парадокс у тому, що саме вона вчить відстоювати свої кордони.

Діти зляться тоді, коли їм щось не подобається. У них відбувається внутрішній конфлікт між "хочу", "можу" і "заслуговую". Але баланс саме цих трьох компонентів формує здорову самооцінку і, як наслідок, уміння відстояти свої бажання, свій вибір, свої інтереси.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-20 10:16:25 Дитяча гра своїми руками

Покращує посидючість, розвиває концентрацію зорової уваги та координацію рук.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-19 14:55:42 Небезпека пригніченої злості

Неможливо навчитися керувати злістю, не переживаючи її в найрізноманітніших проявах. Зрозумівши, як діє негатив, виплеснутий на оточуючих, дитина отримує один з інструментів комунікації. Діти пізнають свою емоційну природу: "А що буде, якщо я зараз влаштую істерику?".

І в цьому не варто шукати якоїсь вселенської підлості. Це всього лише спроба встановити контакт із власними почуттями. Навчитися ними керувати, взяти під контроль і задіяти там, де це дійсно необхідно.

Якщо довгий час пригнічувати емоції негативного спектра, почнуться проблеми зі здоров'ям. Цей взаємозв'язок багаторазово описаний дослідниками психосоматики і вже ні для кого не є секретом.

Але є й інша небезпека: пригнічений гнів може перерости в пасивну агресію. Ось уже де поле для різних девіацій у розвитку та поведінці.

Батьківське прохання "не гнівайся" або "негайно заспокойся" покликане не розв'язати проблему (усунути провокувальний чинник), а лише заховати емоцію глибше. Зрештою вона все одно виллється в щось недобре: зниження самооцінки, приховану образу на рідних, недовіру до оточуючих, невміння проявляти почуття. А в особливо складних випадках - у депресію і навіть суїцидальні нахили.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-19 11:26:35 Чому діти бувають злими? Як ставитися до цього їхнім батькам?

При слові "злість" спадає на думку щось негативне, небезпечне. Особливо в контексті теми виховання дітей. Але насправді ця емоція настільки глибока й неоднозначна (а ще - вкрай необхідна для гармонійного розвитку особистості), що варто приділити їй окрему увагу.

Чому моя дитина злиться? Тому що любить вас! Це факт. Діти рідко виявляють сильні емоції до сторонніх людей. Практично ніколи. Але ось рідні можуть викликати максимальний спектр переживань - від крайнього позитиву до повного негативу. Емоційна близькість із батьками створює відчуття цілковитої безпеки та свободи. Дитина зчитує любов, прийняття та схвалення, тож у якийсь момент вирішує заявити про себе, як про окрему особистість. Особистості, яка має право розізлитися, розлютитися, сказати "ні".

Поспостерігайте за малюками, які відчувають зовнішню небезпеку. Вони або заливаються плачем, або притискаються до мами, щоб якомога швидше відновити своє відчуття безтурботності та спокою. Хіба в такій ситуації їм спадає на думку злитися? Ні. Для цього потрібна комфортна, звична обстановка.

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-19 09:26:01 Доброго ранку

Як же приємно мати таких помічників

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-18 20:57:05 Помилка №7. Крик. Інколи батьки вважають крик мало не єдиним діючим способом комунікації з дитиною. Але у цього «методу» є кілька недоліків. Так, дитина можливо виконає те, що ви від неї хочете, але навряд чи зрозуміє, що коїться взагалі. Тому наступного разу вам знову доведеться кричати, бо дитина так і не зрозуміла - що, коли та навіщо вона має робити. Ще один недолік – дитина може зрозуміти, що батьків треба слухати тільки тоді, коли вони кричать. Чи хочете ви так спілкуватись зі своєю дитиною? Ще один не менш вагомий недолік – ви, так спілкуючись з дитиною, показуєте їй, як треба спілкуватись з вами.

Помилка №8. Життя біля залізничної дороги. Ті, хто живуть біля залізничної дороги, не чують потягів, бо психіка адаптується під умови довкілля. Цей же принцип працює і по відношенню до дітей, яких дуже часто «смикають». Діти можуть ігнорувати батьків, бо занадто часто, довго та багато чують заборон у свою адресу. Діти просто перестають сприймати постійний потік вказівок. Для них слова батьків перетворюються в якийсь «білий шум».

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-18 15:53:01 Помилка №5. Заборони - команди. Приклад: «Не здумай залізти на те дерево». Що чує дитина? Що десь є дерево, на яке можна залізти. Психологія людей так влаштована, що ми візуалізуємо те, що чуємо. Про що ви подумаєте, почувши фразу «Людина, що не біжить» або «Не думайте про білу мавпу»? Давайте прямі вказівки, без застосування частки «не».

Помилка №6. Радіо Свобода. Дуже часто діти просто ігнорують батьків. Відбувається таке тому, що батьки нагадають не батьків, а радіостанцію, яка десь там у фоновому режимі щось розповідає. Така ситуація складається через те, що всі прохання та заборони батьків не мають продовження. Максимум, що роблять батьки – повторюють прохання або заборони знову й знову. Дитина не стикається з санкціями та покараннями. Психологи радять користуватись наступним принципом. Свою вимогу озвучуйте максимум три рази. Якщо дитина не зробила те, що ви від неї вимагаєте після першого разу, треба переконатись, що дитина вас чує і повторити вимогу вдруге, але попередити її про санкції, якщо вам знадобиться просити втретє. Після третьої спроби санкції мають бути застосовані без винятків.

Далі буде...

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати

2023-04-18 12:14:53 Чому діти не чують батьків? Поговоримо про причини ігнорування дітьми своїх батьків.

Помилка №1. Відсутність зорового контакту. Дітям властиво захоплюватись. Тому коли вони захоплено грають, вони просто не помічають, що коїться навколо них.

Помилка №2. Два в одному. Приклад. Ви кажете дитині: «Роздягайся, мий руки та сідай за стіл обідати». Для дитини це цілий ланцюжок дій, який може вислизнути із уваги дитини через його складність. Не все й одразу. Одне прохання = одна дія.

Помилка №3. Забагато літер. Часто батьки, коли бачать погану поведінку своєї дитини, видають цілу тираду, пригадуючи її минулі помилки, приклади інших дітей тощо. Діти живуть в моменті – тут та зараз. Тому те, що ви відправляєте їх до минулого досвіду – справа безглузда.

Помилка №4. Неочевидні прохання. Замість того, щоб сказати дитині, що їй потрібно зробити, батьки іноді задають питання, через які малюк має зробити певні висновки. Наприклад: «Ти ще довго будеш ходити такий розпатланий?». Це не працює.

Далі буде...

Мистецтво виховання Відкрити / Коментувати