Ти вів мене. Коли я опустила руки: Не знала як іти, й куди, | християнські вірші 🇺🇦

Ти вів мене.

Коли я опустила руки:
Не знала як іти, й куди,
Склонивши голову з розпуки
Сказала :Господи, веди.

І Він повів на вузьку стежку
Сказав: Ступай в Мої сліди,
В любу погоду, холод, спеку
З ціє стежки не зійди.

А потім Вів через колючки
До крові ранивши стопи,
Мені здавалося ці муки,
Не зможу більше я знести.

А далі Вів через долину
Через темряву кромішню,
І я кричала :Божий Сину
Не залишай мене одну.

А далі Вів через горнило
У ньому плавив моє Я,
Де з криком падала безсила
Не було признаків життя.

Він далі вів через спокуси,
Там, де холола в венах кров,
Я знов кричала :О Ісусе,
Де ж Твоя милість, де любов?.

І Ти повів в долину смерті,
Там ворог душу чатував,
І там мені хотілось вмерти,
Бо дух від страху знемагав.

Потім увів в глибокі води,
У них я тонула весь час,
І знов кричала :Боже, годі,
Бо сили вичерпавсь запас.

Ти далі Вів через пустиню
Де дух від спраги знемагав,
І там ламав мою гординю
А серце зранене зціляв.

Я дуже щиро Тобі вдячна
Що не лишав мене одну,
А формував у образ чистий
І моє серце і мій дух.

Сама ніколи б не зуміла
Випробування ці знести,
Тепер я чітко зрозуміла,
З Тобою легко всюди йти.

Інакше я б не оцінила
Твої страждання у любві
В стражданнях є велика сила....
За все я дякую Тобі.

Що Ти провів через страждання
Хоч сльози падали нераз,
За це хвала Тобі Осанна,
Ісусе мій мій любий Спас.

О. Фабін.

@virsh_online