Бува, що плачу: 'Господи, не можу, Не вистачає сил уже іти. Зд | християнські вірші 🇺🇦

Бува, що плачу: "Господи, не можу,
Не вистачає сил уже іти.
Здається, що цього не переможу.
Відчути хочу так, що поруч Ти"

Так соромно, що слухаю я тіло,
Яке стражданням змучене уже.
Я пам'ятаю, що Тобі боліло
Та Ти стерпів, та Ти пройшов усе.

І я борюсь, терпіти намагаюсь.
І віри, щоби вистоять, прошу.
Лише одна вона мене тримає,
Що я сльозами, Боже, не грішу.

А ворог, ні на мить не відступає.
"Ось нарікаєш"- каже в розум все.
Я ж, перед Богом серце виливаю,
Він зрозуміє у цю мить мене.

І порятунок дасть і заспокоїть.
Для мене буде це - велика честь.
Споглянь на мене, мій Великий Боже.
Любовію поглянь з святих небес.

Усе, Моя дитино, розумію.
Ти пам'ятаєш, як в саду моливсь?
Коли страждати мало Моє тіло,
Я теж помилувать мене Отця молив.

І не суджу тебе, а розумію.
Для цього тіло Я земне прийняв,
Щоби коли тобі буде боліти,
Я поміч у цю мить Свою подав.

" Нехай же промине Мене ця чаша,
Щоби її не пив уже тут Я"
Та як би Мене ворог не лякав там,
Я все ж промовив: "Воля хай Твоя..."

І витримав, і тіло так боліло,
Бо знав що можу так тебе спасти.
Перед тобою Я пішов, дитино,
Я збережу й Мене прославиш ти.

Твоє, наш Боже, царство - аж навіки.
Ніщо його не зможе зруйнувать.
Спасаєш Ти Могутній і Великий.
Нас збереже Господня благодать.

Л. Шпак @virsh_online