Розмова з Богом Я запитав у Бога: 'Мудрий Боже, Скажи, чому | християнські вірші 🇺🇦

Розмова з Богом

Я запитав у Бога: "Мудрий Боже,
Скажи, чому війна розводить ватру?
За крок від прірви хто нам допоможе
В ту мить, коли нема куди тікати?

Чому фарбує землю кров невинна?
Чом сад Едемів огортає пекло?
Чому батьки проводять свого сина
В останню путь, бо знищив бій запеклий?"

Промовив Бог на це премудрий: "Ваню,
Із плином літ люд нехтує балансом.
Життя свої кидає карти гральні,
Та всі лукавлять праведним пасьянсом.

Добро і зло приречені боротись,
Сплели мечі давно у вічній битві.
Як світлі душі падають в болото,
На боці зла стають одразу битись.

Де більше темних - там замало світла,
Й свинцевим цвітом проростають війни.
Вдягає бруд обману правда світла,
Тож носять крицю янголи постійно.

Я ж закриваю небеса сльозами,
Встеляю землю льодом спозаранку.
Збиваю літаки не раз птахами,
Долаю темінь сонцем на світанку.

Почніть з нуля: впустіть добро до серця,
Пожніть спокути й злагоди колосся.
І ніжно перемога посміхнеться,
Щоб в мирі та любові всім жилося."

Архіваріус думок.
https://t.me/real_dobrutskiy

Owl Hub @virsh_online