А наші матері ведуть війну , А наші матері теж часто в битвах. | християнські вірші 🇺🇦

А наші матері ведуть війну ,
А наші матері теж часто в битвах....
Коли спимо- їм зовсім не до сну,
Летять у Небеса святі молитви...

Ніколи не признаються мами ,
Як часто сили їм не вистачає ...
Нас бережуть під власними крильми ,
Неправоту і грубість пробачають...

В боях стоять до самого кінця ,
Невидимою є нам їхня зброя...
Пробиті тільки кулями серця ,
Не претендують на звання героя...

Любов не зрозуміти матерів....
Байдужістю її не погасити...
Хоч скільки б не сказали гострих слів,
Мами нас будуть всеодно любити...

І часто так схвильованно вони ,
Від нас  чомусь ховають мокрі очі...
Щоб не томились відчуттям вини ,
Нас підіймають в прогріхах охоче...

Так легко через терни  йдемо ми,
Здається : посміхається удача...
Тим часом , наші моляться мами ,
Тим часом перед Богом кожна плаче...

Вже стільки раз від горя у житті,
Дітей своїх собою накривали,
І несли нас потомлених в біді,
Із лап ворожих діток виривали ....

Глибокі шрами не розгладить час ,
Ті шрами - знак ... Матусі воювали,
За наше щастя світле і за нас ,
До Бога наші кроки направляли...

Яка є сила в маминих руках...
Вона тримає меч й долоньку сина ...
Сивіє рано і не по роках,
Важкий їй хрест покладено на спину....

Без нарікань , без скарг його несе ,
І знаю я : на поворотах долі,
Її любов від розпачу спасе ,
Вона розділить навпіл чашу болю...

Вінці плетуться в Небесах, вгорі ...
Отримати їх буде ще нагода...
В боях ви  не здавайтесь , матері ,
Готує Бог за все вам нагороду.


Ми стежку ще проходимо земну,
Летять роки... за літом кожним - осінь...
А наші матері ведуть війну...
А наші матері у битвах досі....

( Н. Луцик- Мартинюк
14.05.2023)