𝒑𝒐𝒆𝒕𝒓𝒚 𝒊𝒏 𝑼𝒌𝒓𝒂𝒊𝒏𝒊𝒂𝒏 🩵💛

2021-05-04 13:00:03 ​Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати

Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати.
І вкотре ці три на чотири ковтають всі наші слова.
Сьогодні назавтра, спакуємо ще трохи чекати.
Сьогодні я знову залишусь спати одна.

І постіль шовкова лизатиме моє тіло.
Холодна й слизька ніби мова твоя повсякчас.
І туга стара, подруга німа, посивіла…
Приходить в кімнату де в стінах сліди після нас.

Я з нею розділю ліжко, тарілку і спокій.
Я їй прочитаю Уайльда відомі рядки.
Людина завжди буде вільна, мов сокіл.
«Та цінна людина, що вчинками стелить шляхи».

Христина Сирова
#христинасирова #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-05-03 13:00:12 ​Моя любове! Я перед тобою…

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Ліна Костенко
#лінакостенко #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-27 19:00:04 ​Кривбас

Є місця де інакше
де іноді падає чорний сніг
де усе начебто наше але завше
не чути зрозумілих слів
де у людей немає міста
там радість життя не для них
там взимку
через заводів дим
падає чорний сніг.

Там бетон не служить будуючим
там люди поклоняються Хрущова метрам
віками на цих теренах будучи
вони служать двом сестрам
вугіллю й феруму!
А потім ставши новою ерою
зустрівши пухлини і важкість дихання
приступають до із загибеллю змирення.

Я був там де місто не для людей
де релігія це служіння коксу й залізу
там ходить кілька тисяч причин смертей
там не спільність людей
там збірка для печей
хмизу.

Петро Дума
#петродума #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-27 09:00:05 ​Скільки перемито різних днів…

Cкільки перемито різних днів,
Як надовго затяглось шукання!
Вже переступив за межі слів,
Де почавсь майдан мовчання.

Істино, єдина, озов дай,
Вилущися словом із мовчання,
З вуст старечих, з молодих гадань;
Свічкою спахни в німе смеркання,
Ластівкою прилети з гнізда.

Чую: голос мій в розвихренні шаленім
Так мене розпачливо шука,
Що, спіткнувшись, реченням зеленим
Вибуха на вербних язиках.

Павло Мовчан
#павломовчан #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-26 19:00:04 ​Не вір мені

Не вір мені.
Не вір мені.
Не вір.
Мечеться у грудях дикий звір.
Ти змушуєш його лягти на спину,
Лоскочучи йому м’який живіт.


Моє терпінння склало заповіт.
Я більше не вдаю холодну леді,
В мені вулкани й плавлені дроти.
В мені пульсуєш ти,
Палаєш ти.

Не вір мені. В мені немає правди.
Але лишися.
Поруч.
Тут.
Назавжди.

Юлія Алейнікова
#юліяалейнікова #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-26 09:00:34 ​Малиновий дзвін

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.

І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
(Уривок)

Анна Багряна
#аннабагряна #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-25 15:00:06 ​Твій політ

Розтоптана свідомість,
Світ стоїть на голові,
Свідома непритомність,
Стереотипи вікові.

Народження і юність,
Вже зрілість, старість на поріг,
Страждання і байдужість,
Хліби доспілі і волосся білий сніг.

Політ твоїх фантазій,
Думок мільйони у потік,
І ти на певній фазі,
Минає швидше вже за роком рік.

Спочатку батько, потім вже дідусь,
Печаль і радість, щастя і проблеми,
Учора думав:”завтра віднайдусь”,
Ну а сьогодні вже не розпустились хризантеми...

Богдан Согор
#богдансогор #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-24 15:00:19 ​Іду я додому

Вечір.
Іду я додому, на захід, в посьолок.
Плечі
Болять.
І хмари по небу накупчились в сволок,
Останнії плями зорі миготять.

Чогось повернувся, дивлюсь — над заводом
Посіяно сотню зірок-ліхтарів…
Ой що ж то, ой що то?.
Зомлів.

І радість буяла, а в шумний будинок
Від мене пролинув весни первоцвіт,
Бо й небо не встигло зірчанку розкинуть,
Як наші сріблястих огнів краєвид.

Іду я додому, на захід, в посьолок,
Мурашка по тілу і раптом в плече,
А хмара — чавунний, розпатланий сволок —
За сонцем русявим тече….

Микола Хвильовий
#миколахвильовий #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-23 17:00:46 ​Присвята хорошому

Ти покладись на друга
і дорогу,
і спомин незникомих ген світів
про те, що добре всюди
й тепло вдома,
про те, що добре там,
де не один.

Агорафоб'я'

У будинку на три кімнати
блукає привид із кривди
облізла його оболонка
обізвали сусіди дивним
коридор перемив кісточки
кислотою отрути й тривог
Господь Бог
втік на відстань руки
нема місця
в будинку на двох

Тарас Ріль
#тарасріль #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати

2021-04-22 19:00:03 ​Коли весна прийде…

Пригріло сонце якось, немов зимі кінець,
Немов весна прийшла серед негоди…
Грів спину на даху старезний горобець
І не зважав на вибрики природи.

«Оце прийшла Весна?»- злякавши криком враз
Горобчик молодий його спитався:
«Ви ж бачили її живете ж довгий час…»
Старезний горобець заусміхався:

«Я розкажу тобі та ти і сам малий
Відчуєш її теплий погляд ніжний,
Буде плисти в квітках корабель весняний,
Водою стане килим білосніжний…

Коли Весна прийде то кригу на річках
Розтрощить на малесенькі частини,
Вернеться з чужини малий, великий птах
Ведучи за собою всю родину.

Оце ще не Весна, коли вона прийде,
Будуть пташки весняночки співати,
І сотнями струмків земля аж загуде,
Розпрямлять віти сонні деревцята.

Все цвітом зацвіте, заграє, забринить,
Весна волосся сонячне розкине,
Усі закутки вмить теплом заполонить –
Відступиться зима і нас покине…

Ти ж хлопче помиливсь, це сонечко ясне
Пробилось промінцями з небокраю,
Бо ж писарем воно, працює у Весни
І звісточки приємні відправляє…

А пише нам Весна з любов’ю у листі
Чи може SMS … Ох світ сучасний…
Сорока слово в слово принесла на хвості –
Не забарюсь… Чекайте… Буду вчасно!»

Людмила Григоренко
#людмилагригоренко #вірші #українськівірші #віршіукраїнською Відкрити / Коментувати