Василь Симоненко Ну, скажи — хiба не фантастично, Що у цьому | Віршолюб

Василь Симоненко

Ну, скажи — хiба не фантастично,
Що у цьому хаосi дорiг
Пiд суворим небом,
Небом вiчним,
Я тебе зустрiв i не зберiг?
Ти i я — це вiчне, як i небо.
Доки мерехтiтимуть свiти,
Будуть Я приходити до Тебе,
I до iнших йтимуть
Гордi Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скiльки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вiчнi,
Ми з тобою просто — ти i я...
I тому для мене так трагiчно
Те, що ти чиясь, а не моя.