Юрій Іздрик осіннє безумство розлито в повітрі немов по новій | Віршолюб
Юрій Іздрик
осіннє безумство розлито в повітрі немов по новій скатертині чай та відчай нічого не вартий – повір мені як дійдеш до краю – ступай за край це тільки здається – впадеш розіб’єшся це тільки здається що дно кам’яне допоки летітимеш гратиме меса а маса зникатиме і промине а видиме дно – це поверхня озерна вчорашніх і позавчорашніх сліз хоч деякі з них впали в землю зернами і сталося поле і виріс ліс.. минуле минуло – забудь відірвися прийдешнє прийде але ми летимо лиш не оглядайся і вниз не дивися прорвемось за обрій проб’ємось крізь дно нехай божеволіють ті що бояться шаліють дуріють звихаються – хай ми ж маємо все що потрібно для щастя і скатерку чисту і свіжий чай