Вогні свічок танцюють реверанси, А тінь очей уже впусила тонку мить. М’якими барвами ожини, Окутав вечір ніжну мить. Мелодією чаю із калини Малює небо свій рожевий плин. Мороз забарвлює осінні квіти Сивіючими барвами твоїх очей, У них втонути – ніби у тумані Осінніх теплих ранків І прохолодних вечорів То ніби туман спогадів далеких, Що заховались у пам‘яті моїй Такі ніби близькі,а між ними вже десятки років… Пронизують глибини тями і душі Ти вічно житемеш у мене, Хоча б у моїй голові…
