#поезіяпідписників По живому Я люблю тебе так, як люблять | Віршолюб

#поезіяпідписників

По живому

Я люблю тебе так, як люблять лише ендемічні дерева, штормове море і надпотужні вулкани.
Коли ти мовчиш - то схожий чи на царя пророків, чи течією століть омитий сакральний камінь.
Твоє мовчання - це крапка, кома... або й говірка завзятість (але про неї навіть, як вмерти - то не дізнатись).
Твої обійми - це три чверті раю, які іще можна мені відмолити і вже сьогодні у небо піднятись.

Я люблю тебе стільки, як глибоко у Маріанській западині і в Мертвому морі солоно.
Ти до біса коханий і до янгола тихо у серці таємно та найніжніше схований.
І як можна останні слова за щось вище важливе і тепле свої віддати -
Я люблю тебе так, щоб водночас у снах й на яву із тобою щасливо в обіймах спати.

І коли круговерть нас затягує, дійсність страшить, а минуле кляне і оббріхує -
Я люблю тебе так, як в лікарні хочеш в нове життя і з надією дивишся у великі і чисті вікна.
Там в них бачиш інакше - ласкаво та чесно приймаєш всі грубі кути сусіднього мікрорайону.
Я люблю тебе різного, ніжного, грізного. Без наркозів, ілюзій і втеч - люблю тебе по живому.

Міла Шевчук