#поезіяпідписників вона під сонцем палючим, тримаючи серп | Віршолюб

#поезіяпідписників

вона

під сонцем палючим, тримаючи серп в зеніті
й розтинаючи ним повітря гливке й гаряче,
очі — ши́роко, так, що горіли зіниці,
вона різала цей та інші жахи́ добряче.

раз на вік поля сіяли їй склом битим,
й вона люто всміхалась і землю гортала руками,
щоб могла земля знову добром родити.
їй судилося так берегти нас із вами.

ковтаючи кров, що з потрісканих уст — цівкою,
і пісок, що з такої ж землі — вітром,
вона кликала дощ, кляла́ його без спочинку,
й він скорився їй, вклінно розлившись при́тьмом.

і пила́ земля, і гоḯлися тріщини звивисті,
і руки її вже позбулися явних ран та́кож.
щоб живі дочекалися обважнілого збіжжя милості
й неживим піднесли доброго хліба м‘я́куш.

Павло Білик