ДЗВІНОК СОТОГО ДНЯ - Де ти? - За 1730. Знаєш, відстань стир | Віршолюб

ДЗВІНОК СОТОГО ДНЯ

- Де ти?
- За 1730.
Знаєш, відстань стирає знайомі лиця.
А ще призводить до чемності та покори.
Бо не розумієш, про що навколо говорять.

- Як ти?
- Наче мені знову 17:
Врубаю метал, так задовбала війна ця.
Бо всередині - самі протиріччя і суперечки,
А говорити про них з кожним днем менш доречно.

- З ким ти?
- Із людьми, яких я не знаю.
Іншої породи та вдачі, не з нашого краю.
Про війну знають слово “НАТО” й гарні форми військових.
Не їздять спасати містян і звільняти околиці.

- Це все зрозуміло, але скажи: з чим ти?
- Я глибоко в собі, там умістилась вітчизна.
"Азовсталь" і "Азот" не влазять у внутрішні ґрати.
От як, за який регіон більше мучишся, можна обрати?

- Поганий зв’язок і у нас немає зараз пального,
Аби швидше дістатися дому. Й нема сил лишатися в ньому.
Нині - сто днів спільного пекла. Довге воєнне видіння.
- Обіймаю за 1730.
Твоя тінь.

Міла Шевчук

Підписуйтесь на канал авторки:

https://t.me/milavefiri