#поезіяпідписників Стоїть вона, застигла, на пероні... | Віршолюб

#поезіяпідписників

Стоїть вона, застигла, на пероні...



Стоїть вона, застигла, на пероні,
немовби ряст топтала сотні літ,
поблідлі в двадцять п'ять чорняві скроні,
парфуми в неї нині - теплий піт.
В руці - рюкзак, у грудях біль закуто,
в вагоні - дім на декілька годин;
сльоза чомусь, як тятива напнута,
не може вибратись на волю із глибин.
Її кохання - десь в якімсь окопі,
а мрія - під завалами на дні.
Не писано такого в гороскопі,
не бачила і в віщому це сні.
Куди прямує потяг разом з нею?
Куди везе він все її життя?
На "до" і "після" ділить час межею,
пришвидшує відтак серцебиття.
Поглянула, де світ здавався клином -
сьогодні там лиш полум'я і чад.
Ось рушив дім, так званий, серпантином,
але вона повернеться назад.

Любов Уманська