#поезіяпідписників
ми звикли бачити в кіно...ми звикли бачити в кіно,
як зло захоплює весь світ
в майбутнім чи колись давно
воно чекає у воріт
сміється лихо, скалить зуби,
і вже святкує перемогу,
лунають дзвінко його труби
та це частина лиш прологу
бо є герой, команда його,
вони неспинні - їх мета,
прогнати, звергнути чужого,
що знищив їм усім життя
і в них це вийде, без питань,
тріумф настане крок за кроком,
хоч будуть втрати, та страждань
вага не вилізе їм боком
і кожен знає цей сюжет,
його він бачив раз чи сотні,
та слід у небі від ракет
це не кіно, а тут й сьогодні
МИ не в кіно, бо тільки там,
в кінці возз'єднуються сім'ї,
воскреснуть всі, без жодних травм,
зберуться разом на подвір'ї
в нас теж настане гепі-енд,
та не такий, як в кінофільмі,
бо сльози - гирло рік легенд,
в яких ми знову стали ВІЛЬНІ
Павло Пігуль
